Лунинець

Лунине́ць (біл. Лунінец) — місто (з 1940), центр Лунинецького району Берестейської області Республіки Білорусь. Розташований за 240 км на схід від Берестя і за 250 км на південь від Мінська. Залізничний вузол на лініях, що ведуть на Барановичі, Гомель, Рівне, Берестя. У місті розташований пункт контролю на кордоні з Україною Лунинець — Сарни.

місто Лунинець
біл. Лунінец
Герб Лунинця Прапор Лунинця
Основні дані
52°15′00″ пн. ш. 26°48′40″ сх. д.
Країна  Білорусь
Область Берестейська область
Район Лунинецький район
Перша згадка 1449
Статус з 1921 року
Населення 23 608 (2009[1])
Площа 55 км²
Транслітерація назви Luniniec
Поштовий індекс 225642
Телефонний код +375-1647
Висота 139 м[2] м.н.р.м.
Відстань
Найближча залізнична станція Лунинець
До Мінська
 - фізична 250 км
До обласного центру
 - фізична 240 км
Лунинець
Лунинець
Лунинець (Берестейська область)
 Лунинець у Вікісховищі

Географія

Клімат

Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена)[3]. Опадів 613 мм на рік[3]. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 28 мм[3]. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 88 мм[3]. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм[3]. Пересічна температура січня — -5,8 °C, липня — 18,3 °C[3]. Річна амплітуда температур становить 24,1 °C[3].

Клімат
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,8 −1,5 3,3 12,2 19,2 22,6 23,6 22,9 17,9 11,4 4,4 −0,2 11,1
Середня температура, °C −5,8 −4,7 −0,4 7,3 13,6 17,2 18,3 17,5 13,0 7,5 2,0 −2,7 6,9
Середній мінімум, °C −8,8 −7,9 −4,1 2,5 8,1 11,9 13,1 12,2 8,2 3,7 −0,4 −5,2 2,8
Норма опадів, мм 35 28 30 41 55 88 82 65 57 47 43 42 613
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія

Історія давньої Лунинецької землі йде в далеке минуле про що свідчать кургани і стоянки первісних племен. Лунинець вперше згадується в історичних джерелах в 1449 році як село Малий Лулин. З 1471 село Лулинець належало Неміровичам. У 1552 вдова Я. П. Неміровича Ганна Сапежанка передала село своєму прийомному синові польському воєводі С. С. Давойні. З 1561 село зветься Лунинець. З 1588 у Новоградському повіті Великого князівства Литовського. В 1622, колі Лунинець був подарований Дятловіцькому чоловічому монастирю, село належало Друцьким-Любецьким, Гравжишським, Кунцевичам, Долматам.

Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році Лунинець увійшов у склад Російської імперії. У 1842 майно монастирю було передане в казну, а мешканців перевели в категорію державних селян. 30 грудня 1884 року з Пінську в Лунинець і далі на Барановичі і Ліду пройшов перший товарно-пасажирський потяг. Тоді в невеликому селі Лунинець з'явився залізничний зупинний пункт. У 1885 році було закінчено будівництво лінії Лунинець—Рівне, а в 1886 році введена в експлуатацію лінія Лунинець—Гомель. Побудована у 1905 році станція Лунинець стала крупним залізничним вузлом для чотирьох напрямків.

Після побудови залізниці багато євреїв переїхали в Лунинець з прилеглих містечок. Більшість з них оселилися у своєму кварталі Жамедь і біля ринкової площі. На початку 20 століття єврейське населення містечка становило приблизно 3000 осіб — третину усього населення.

Залізничний вокзал

У 1911–1912 роках в місті працював вчителем Якуб Колас. В 1918 році в складі Української Народної Республіки. У 1921–1939 роках Лунинець входив до складу Польщі і був повітовим центром Поліського воєводства. Розпорядженням Ради Міністрів 4 березня 1926 р. розширено межі міста шляхом приєднання села Лунинець, вилученого зі складу гміни Лунін[4]. З 1939 року — у СРСР у складі Білоруської РСР. Тоді єврейські школи були закриті, а магазини і банківські рахунки були розграбовані. У 1940 році Лунинець отримав статус міста. На теренах Лунинеччини діяло ОУН що належало до Пінського надрайону "Степ" - провідник — «Вірний».

Під час Другої світової війни Лунинець був окупований Німеччиною з 1941 по 1944 рік. Німці захопили контроль над містом у червні 1941 року. У серпні 1941 року майже усі єврейські чоловіки були вбиті, а жінки і діти були переведені в гетто. За роки окупації в Лунинці і населених пунктах району було розстріляно близько 17000 осіб, у таборах смерті закатовано понад 3000 військовополонених солдатів і офіцерів Червоної армії, до Німеччини примусово вивезли близько 2500 осіб. У Лунинці загинуло 5364 жителі, у тому числі 4244 євреї.

Населення

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 23 608 осіб[1].

Національність

Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[5]:

НаціональністьОсібВідсоток
білоруси 22336 94,61 %
росіяни 892 3,78 %
українці 231 0,98 %
поляки 44 0,19 %
азербайджанці 33 0,14 %
національність не вказана 20 0,08 %
вірмени 6 0,03 %
молдовани 6 0,03 %
татари 5 0,02 %
литовці 5 0,02 %
євреї 4 0,02 %
казахи 4 0,02 %
національність не повідомлена 4 0,02 %
грузини 3 0,01 %
дві та більше національності 3 0,01 %
німці 2 0,01 %
латиші 2 0,01 %
чуваші 2 0,01 %
мордва 2 0,01 %
туркмени 1 0,00 %
болгари 1 0,00 %
греки 1 0,00 %
буряти 1 0,00 %
Разом23608100 %

Підприємства
  • Важливу роль в економіці міста відіграє залізниця. У Лунинці розташоване локомотивне депо і підприємство по обслуговуванню залізничного транспорту.
  • Завод з виробництва електродвигунів «Поліссяелектромаш».
  • Ремонтно-механічний завод
  • Лунинецький молочний завод, який виробляє сухе знежирене молоко.
  • Підприємство «Лунинецьліс» і деревообробний комбінат.
  • Готель «Юбілейная».

Культура

Лунинецький краєзнавчий музей. В Лунинці виходить районна газета «Лунінецкія навіны».

Відомі люди

Уродженці

Померли

Примітки
  1. Belarus. pop-stat.mashke.org. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)
  2. GeoNames — 2005.
  3. Luniniec climate: Average Temperature, weather by month, Luniniec weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 17 січня 2020. (англ.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 4 marca 1926 r. o zmianie granic gminy miejskiej Łuniniec w powiecie łuninieckim w województwie poleskiem. (пол.)
  5. Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Процитовано 23 січня 2020. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.