Сухоцвіт лісовий

Сухоцві́т лісови́й[1][2] (Gnaphalium sylvaticum) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі, Азії, Північній Америці (Канада, США).

?
Сухоцвіт лісовий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
— Ембріофіти (Embryophyta)
— Судинні (Tracheophyta)
— Euphyllophyta
— Насінні (Spermatophyta)
— Покритонасінні (Angiospermae)
— Евдикоти (Eudicots)
— Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Gnaphalieae
Рід: Сухоцвіт (Gnaphalium)
Вид: Сухоцвіт лісовий
Біноміальна назва
Gnaphalium sylvaticum
L., 1753
Синоніми
Omalotheca sylvatica (L.) Sch. Bip. & F. W. Schultz
Посилання
Вікісховище: Gnaphalium sylvaticum
Віківиди: Gnaphalium sylvaticum
EOL: 819829
IPNI: 210142-1
ITIS: 514146
NCBI: 595333

Опис

Багаторічна, трава, 15–40(50) см заввишки. Стебла густо облиствлені, здебільшого не розгалужені, густо сіро-волосисті. Листки лінійні або лінійно-ланцетні, з 1 жилкою, у напрямку догори поступово зменшуються; поверхні волосисті: зверху — тьмяно-зелені, знизу густо-білі. Кошики дзвіночкоподібні, зібрані в колосоподібне суцвіття. Суцвіття більш-менш гіллясте. Плід — еліптична, жовтувато-коричнева сім'янка. Чубчик з 25–35 волосків, які зрослися біля основи в колечко[2][3].

Поширення

Поширений у Європі, Азії, Північній Америці (Канада, США)[4][5].

В Україні вид зростає в лісах, чагарниках — у лісових районах і Лісостепу, рідше в Степу[2].

Використання

Раніше використовувалася як лікувальна, а тепер може траплятися в альпінарії як декоративна рослина.

Галерея
  • рослина в середовищі проживання
  • стебло з листям
  • кошик (квіткова голова)
  • кошик з плодами
  • сім'янка з папусом
  • сім'янка
  • ілюстрація

Джерела
  1. Gnaphalium sylvaticum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 325. (рос.)(укр.)
  3. NatureGate. Процитовано 07.05.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 07.05.2019. (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 07.05.2019. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.