Сущенко Роман Володимирович

Народився 8 лютого 1969 року в Черкасах. Закінчив Київське вище танкове інженерне училище (1986—1991 рр.). Офіцерську службу розпочав у 150-му навчальному центрі (м. Миколаїв). Брав участь у миротворчий місії в Боснії і Герцеговині протягом 1997—1998 рр., де, в тому числі, відповідав за зв'язки з громадськістю. У 2001 році звільнився зі Збройних сил, майор запасу.

Закінчив Інститут журналістики КНУ ім. Шевченка (заочне навчання, 2002—2004 рр., магістр)

З 2002 року працює кореспондентом національного державного агентства Укрінформ.

У 2010—2016 роках — спеціальний кореспондент Укрінформу у Франції.

У 2015—2016 роках тричі літав до Росії. Затриманий та заарештований 30 вересня 2016 року у Москві. Про місце перебування Сущенка стало відомо лише через два дні після затримання, у неділю 2 жовтня, коли у московський слідчий ізолятор «Лефортово» прибули російські правозахисники з плановою перевіркою умов утримання арештованих.

Звинувачений за статтею 276 Кримінального кодексу Росії за шпигунство на користь України. Ув'язнений у Лефортівській в'язниці.[3]

4 червня 2018 року Московський міський суд засудив Романа Сущенка до 12 років колонії суворого режиму.[4]

За даними газети «Коммерсантъ», журналіста обвинувачували в тому числі у спробі з'ясувати можливість нового наступу на Маріуполь з боку ДНР.[5]

7 вересня 2019-го Сущенка було звільнено з полону в РФ під час обміну українських полонених на злочинців.[6] За даними адвоката Марка Фейгіна, після цього Сущенкові було заборонено в'їзд до Росії терміном на 20 років.[7]

2017 року Європарламент прийняв резолюцію «Політичні в'язні в тюрмах РФ і ситуація в Криму», в якій зазначено, що Роман Сущенко та інші українські громадяни незаконно утримуються в ув'язненні на території Росії. Депутати Європарламенту закликали негайно звільнити цих людей і сприяти їхньому поверненню на батьківщину. З такими ж вимогами виступила і Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ). До цього заклику також долучилися Міжнародна і Європейська федерації журналістів. Генеральний секретар Міжнародної федерація журналістів Ентоні Белленджер назвав утримання українського журналіста за ґратами в Росії «посяганням на свободу ЗМІ».[8]

Після повернення з російського ув'язнення вступив до політичної партії «Європейська солідарність» і очолив її партійний осередок в Черкаській області.

На місцевих виборах 2020 року був обраний депутатом Черкаської обласної ради, з грудня 2020 року — перший заступник голови Черкаської обласної ради[9].

У жовтні 2021 року брав участь у проміжних виборах до Верховної Ради по 197-му виборчому округу, але програв представнику «Слуги народу» Віталію Войцехівському[10].

• Орден «За мужність» III ст. (19 листопада 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 100-річчя заснування Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ»[11]

Вручаючи нагороду дружині журналіста Анжелі, Президент України Петро Порошенко зазначив: «Я хотів би відзначити нагородою Романа Сущенка за мужність, за героїзм, за справжній патріотизм, який точно попаде в підручники історії як трималися і тримаються українці»[12].

• Відзнака «Симон Петлюра. Журналістика і Державність» (2021).[13]

Одружений. Має дочку Юлію (журналістка) та сина Максима. До 2016 року родина проживала у Франції; після затримання Романа Сущенка в Росії — повернулися до Києва.

• Список українських політичних в'язнів у Російській Федерації та в Криму

• Сущенко Роман /Ліга-Досье, 21.03.2018/
• Сущенко Роман /LB.UA, 26.9.2017/

• Сущенко Роман Владимирович /Правозащитный центр «Мемориал»/
• Сторінка з новинами про Романа Сущенка на сайті Укрінформу