Схованошиї черепахи

Схованошиї черепахи здатні втягувати шию і голову під панцир, згинаючи шию S-подібно у вертикальній площині. У зв'язку з цим шийні хребці позбавлені поперечних відростків (або вони рудиментарні). У деяких видів, що мають дуже велику голову, під панцир втягуються тільки шия і потилиця. Тазові кістки не зрощені з панциром. Пластрон укритий 11–12 роговими щитками.

Вважається, що в період середнього тріасу ці тварини мешкали тільки в болотистій місцевості, але з часом пристосувалися жити як на суходолі, включно з пустельними та лісостеповими областями, так і у водоймах. Крім того, їхньому виживанню сприяло те, що вони харчувалися різноманітним кормом — рослинним і тваринним[2].

Предки кайманових черепах жили в еоцені, тобто приблизно 38–55 мільйонів років тому. Дослідивши останки цих тварин, учені дійшли висновку, що панцир давніх кайманових черепах був досить м'яким, у зв'язку з чим ці плазуни не могли захиститися в разі нападу хижаків. Щоб не стати їхньою здобиччю, вони воліли нападати першими, проявляючи невластиву черепахам агресивність. До речі, сучасні кайманові черепахи поводяться подібним же чином. Саме тому в домашніх тераріумах їх не тримають.

Поширені по всьому спекотному і помірному поясу земної кулі крім Австралії. У Південній та Центральній Європі, Передній Азії звичайним видом є болотна черепаха європейська.

До цього підряду відносяться слонові черепахи завдовжки до 1,2 метра. Крім трьох родин, що включають по 1-2 види, сюди входять також дві найбільших родини прісноводних черепах (85 видів) і суходільні черепахи (37 видів). Загальне число видів схованошиїх досягає 148, що складає ⅔ всіх видів черепах.