Болотна черепаха європейська

Довжина карапакса сягає 23 см (зазвичай 16 — 18 см), ширина до 17 см, висота до 8 см. Має форму овалу, гладенький, не має виступів. На щелепах немає зубів, їх роль виконують гострі рогові пластини. Вага дорослої особини до 1,5 кг. На ногах великі кігті, між пальцями невеликі перетинки. Хвіст порівняно довгий, бере участь у маневруванні у воді. Карапакс забарвлений у темно-оливковий, темно-сірий кольори з жовтими рисками та плямами, трапляються й особини чорного кольору. Пристосуванням до життя у воді є багаті капілярами вирости глотки та анальні міхури, які допомагають отримувати кисень з води. Пластрон має забарвлення від жовтого до темно-бурого. Голова та кінцівки темні, теж мають жовті невеликі плями.

Європейська болотна черепаха підвиду Emys orbicularis galloitalica galloitalica, Тоскана, Італія.

Тривалість життя — кілька десятків років. Заселяє неглибокі спокійні водойми, тримається на невеликій глибині, повзає дном або плаває. Плаває досить швидко і спритно, по землі рухається значно повільніше[2], ніж плаває, але швидше за сухопутних черепах. Виходить на берег грітися на сонці, при цьому може віддалятись від водойми на кілька сотень метрів. Пірнає[2], тривалий час здатна перебувати під водою, однак у період активного руху спливає на поверхню кожні 15 — 20 хвилин, щоб запастись повітрям[2]. Активна вдень, вночі спить на дні водойми. Як правило, тримаються неподалік від водойми й при найменшому натяку на небезпеку миттєво пірнають на дно, де можуть закопуватись у мул[2]. Болотна черепаха всеїдна тварина. Живиться як у воді, так і на суші. У воді раціон зазвичай становлять молюски, личинки комах, дрібні ракоподібні. Іноді полює на рибу та земноводних, але хребетні тварини не є основним кормом черепахи. На суші полює на комах та багатоніжок. Може поїдати падло. Крім того, можуть споживати рослинну їжу (водорості та вищі рослини), але така їжа становить тільки невелику частину раціону[2]. Зиму проводять у сплячці на дні водойми.

Гніздо болотної черепахи, біля якого порожня шкаралупа яєць.

Статевої зрілості досягають у віці 6 — 8 років, при довжині панцира 9 — 12 см. Самці мають товстіший хвіст та ввігнутий пластрон, у самиць пластрон плоский або трохи опуклий. Парування проходить наприкінці квітня — на початку травня. Сперма самця може зберігатись у статевих шляхах самиці до року. Самиця може робити від 1 до 3 кладок за сезон. У північних та передгірних районах самиця робить тільки 1 або 2 кладки. З травня по липень самиця відкладає по 9 — 12 яєць у ямку, глибиною 10 — 17 см, яку викопує на березі у віддалені від води. Після відкладання яєць ямка закопується. Розміри яєць 28 — 33 мм, вага 7 — 8 г. На відміну від багатьох плазунів, яйця європейської болотної черепахи вкриті твердою оболонкою, як у птахів. Інкубаційний період 2 — 3 місяці. Молоді черепашки, що мають дуже маленькі розміри (22 — 25 мм, вага близько 5 г), не виходять з гніздової ямки, вони риють нірки від неї та залишаються у них до весни.

Ареал виду охоплює Південну та Центральну Європу, Передню Азію та північно-західну частину Африки. В Україні мешкає у річках басейну Чорного моря та в Криму. Трапляється у лісових, лісостепових та степових районах, де заселяє болота, плавні, озера, ставки, річкові затоки з мулистим дном.[2]

• 
  Нижній із Оріхуватських ставків у Голосіївському парку ім. М.Рильського, Київ, Україна
• 
  Дебрецен, Угорщина
• 
  Стреда-над-Бодроґом, Словаччина
• 
  Бад-Мергентгайм, Німеччина

У середні віки в країнах Європи м'ясо болотної черепахи споживали, особливо під час посту, оскільки його вважали, як і м'ясо риби, пісним. Зараз черепахи є популярним об'єктом для розведення у тераріумах. Приносить користь, знищуючи личинок комарів та хворих риб. Болотна черепаха — санітар водойм. При всій своїй спритності у воді їй вдається спіймати лише хвору або поранену рибу, що в цілому сприяє покращенню популяцій риб[2].

Найбільша популяція цього виду збереглася на території України[1], але через нелегальне полювання черепахам загрожує винищення[3][4].

• Європейська болотна черепаха
• Nekrasova, O., Yanish, Y., Tytar, V., Pupins, M. GIS-modeling of the Range Shifts of the Sub-fossil and Extant European Pond Turtle (Emys orbicularis) in Eastern Europe in Holocene // Diversity. – 2019. – Vol.11. – No.8. – Article No.121 (11 pages).  https://doi.org/10.3390/d11080121
• Pupins M., Tytar V., Nekrasova O., Ceirans A. Modelling co-occurrence patterns of the invasive Pond Slider (Trachemys scripta) and the native European Pond Turtle (Emys orbicularis) in Europe // Joint ESENIAS and DIAS Scientific Conference and 9th ESENIAS Workshop “Species, ecosystems and areas of conservation concern under threat from the invasive alien species”. (Republic of North Macedonia, Ohrid. 2019.09.03. – 2019.09.06.). – P. 89.
• Nekrasova O., Tytar V., Pupins M. 2020. Local functional responses of the European pond turtle, Emys orbicularis, to bioclimatic habitat features: a comparison of populations from Latvia and Ukraine. In: Ottonello D., Oneto F., Piccardo P., Salvidio S. (Eds) (2020): Proceedings of the II Congresso Nazionale Testuggini e Tartarughe (Italy, Albenga, 2019.04.11-13). P. 117-123. ISBN 979-12-200-6157-5
• Pupins M., Nekrasova O., Marushchak O., Dubyna A., Neizhko I. 2020. Morphological features of European pond turtles' Emys orbicularis (Linnaeus, 1758) hatchlings at the northern edge (Latvia) and central part (Ukraine) of its distribution range. In: Ottonello D., Oneto F., Piccardo P., Salvidio S. (Eds) (2020): Proceedings of the II Congresso Nazionale Testuggini e Tartarughe (Italy, Albenga, 2019.04.11-13).  P. 144-150. ISBN 979-12-200-6157-5
• Nekrasova, O., Marushchak, O., Pupins, M., Skute, A., Tytar, V., & Čeirāns, A. 2021. Distribution and Potential Limiting Factors of the European Pond Turtle (Emys orbicularis) in Eastern Europe. Diversity, 13(7), 280. DOI: https://doi.org/10.3390/d13070280