Східна Малопольща

Східна Малопольща (пол. Małopolska Wschodnia) — у міжвоєнний період історії Польщі, найменування території воєводств Львівського, Тарнопольського і Станіславського з переважним на ній більшістю українського населення, на якій, згідно з законом Сейму Польської республіки від 1922 року (так і не набрав чинності), планувалося створити Автономію Східної Малопольщі[1]. З кінця XVIII століття і до закінчення Першої світової війни ця територія (Східна Галичина) входила до складу Австрійської монархії; після її розпаду в результаті декількох років збройної боротьби за контроль над цією територією увійшла до складу Польської республіки за умовами Ризького мирного договору 1921 року.

Регіон на карті II Речі Посполитої

У вересні 1939 року землі були окуповані СРСР і увійшли до складу Української РСР. У червні 1941 року вони були окуповані Німеччиною; в ході Другої світової війни лідери антигітлерівської коаліції на Тегеранської конференції прийняли рішення про те, що ці землі залишаться у складі СРСР після закінчення війни.

Нині ця територія розділена між Підкарпатським воєводством Польщі та Україною (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області).