Сюкуро Манабе

Сюкуро Манабе (яп. 真鍋 淑郎 нар. 21 вересня 1931(19310921), Ехіме, Японія) — японсько-американський кліматолог, відомий фахівець з обчислювального моделювання клімату і його зміни, піонер комп'ютерного моделювання кліматичних змін, зокрема глобальної зміни клімату, піонер у дослідженні феномену глобального потепління — в 1970-х[7][8] Співробітник Прінстонського університету і раніше Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA)

Сюкуро Манабе
Помилка Lua: expandTemplate: template "lang-ja-hani" does not exist.
Народився 21 вересня 1931(1931-09-21)[1][2] (90 років)
Shinritsud, Uma districtd, Префектура Ехіме, Японія
Місце проживання Японія
США
Країна  Японія[2]
 США
Діяльність earth scientist
Alma mater Токійський університет
Галузь метеорологія і кліматологія
Заклад Національне управління океанічних і атмосферних досліджень і Принстонський університет
Аспіранти, докторанти Isaac Heldd[3] і Kenneth Bowmand[3]
Членство Європейська академія[4][5], Національна академія наук США[6][2] і Королівське товариство Канади[2]
Нагороди
 Сюкуро Манабе у Вікісховищі

Біографія

Ступені бакалавра (1953), магістра (1955) і докторський ступінь з метеорології (1958) здобув у Токійському університеті. У тому ж 1958 році іммігрував в США, де здобув натуралізацію з 1975 року. В 1958-1963 роках працював метеорологом-дослідником в Національній метеорологічній службі. У 1963-1997 рр. працював старшим метеорологом-дослідником в лабораторії Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA). В 1968-1997 рр. також викладав в Прінстонському університеті, професор. У 1983 році запрошений професор в альма-матер. В 1997-2001 роках працював на батьківщині в Японії, директор дослідницької програми по глобальному потеплінню. В 2002 році повернувся в Прінстонський університет, з яким був пов'язаний до 2003 року і де знову з 2005 року — старший метеоролог програми атмосферних і океанічних наук. В 2002-2009 роках також консультант Japan Agency for Marine-Earth Science and Technology і в 2006-2013 рр. запрошений професор Нагойського університету.

В 1960-х Манабе займається дослідженнями атмосферної динаміки, після чого створює першу модель глобального клімату[9]. Останньому передувала його у співпраці з Joseph Smagorinsky і колегами по Національній метеорологічній службі розробка перших моделей загальної циркуляції[10].

В 1967 році він разом з Richard Wetherald показав, що концентрація парникових газів в атмосфері може впливати на температуру [9]. Опублікована в тому ж році Манабе в Journal of Atmospheric Sciences спрощена модель клімату Землі вже незабаром була визнана як великий прорив в геофізики і метеорології [10].

Нагороди та визнання

Доробок
  • Manabe, S., J. Smagorinsky, and R.F. Strickler, 1965: Simulated climatology of a general circulation model with a hydrologic cycle. Monthly Weather Review, 93(12), 769-798.
  • Manabe, S., and R. T. Wetherald, 1967: Thermal equilibrium of the atmosphere with a given distribution of relative humidity. Journal of the Atmospheric Sciences, 24 (3), 241-259.
  • Manabe, S. and K. Bryan, 1969: Climate Calculation with a combined ocean-atmosphere model. Journal of the Atmospheric Sciences, 26(4), 786-789.
  • Manabe, S. and R.T. Wetherald, 1975: The effect of doubling of CO2 concentration in the atmosphere. Journal of the Atmospheric Sciences, 32(1), 3-15.
  • Stouffer,R.J., S. Manabe,and K. Bryan, 1989: Interhemispheric Asymmetry in climate response to a gradual increase of atmospheri carbon dioxide. Nature, 342,660-662.
  • Manabe, S., R.J. Stouffer, M.J. Spelman, and K. Bryan, 1991: Transient response of coupled ocean-atmosphere model to gradual changes of atmospheric CO2. Part I: Annual mean response. Journal of climate, 4(8), 785-818.
  • Manabe, S., M.J. Spelman, and R.J. Stouffer, 1992: Transient response of a coupled ocean-atmosphere model to gradual increase of atmospheric CO2. Part II: Seasonal response. Journal of climate, 5(2): 105-126.
  • Manabe, S., and R. J. Stouffer, 1995: Simulation of abrupt climate change induced by freshwater input to the North Atlantic Ocean. Nature, 378, 165-167.
  • Manabe, S., and R.J. Stouffer, 2000: Study of abrupt climate Change by a coupled ocean-atmosphere model. Quaternary Science Reviews, 19: 285-299.

Примітки
  1. https://www.crafoordprize.se/press_release/the-crafoord-prize-in-geosciences-2018
  2. https://scholar.princeton.edu/sites/default/files/manabe/files/curriculum_vitae_short_version.doc
  3. Математична генеалогія — 1997.
  4. https://www.ae-info.org/ae/Member/Manabe_Syukuro
  5. https://www.ae-info.org/ae/User/Manabe_Syukuro
  6. http://www.nasonline.org/member-directory/members/52989.html
  7. Encyclopedia of Global Warming and Climate Change
  8. Encyclopedia of Global Warming and Climate Change, Second Edition
  9. Syukuro Manabe wins Crafoord Prize for fundamental contributions to climate change research
  10. Медаль Бенджаміна Франкліна
  11. Європейська Академія

Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.