Сіроткін Сергій Олегович
Сергій Олегович Сіроткін (рос. Сергей Олегович Сироткин; нар. 27 серпня 1995, Москва, Російська Федерація) — російський автогонщик. Чемпіон Європейської Формули-Абарт 2011 року, двократний бронзовий призер серії перегонів GP2[1]. З 2018 року пілот команди Вільямс Формули-1.
Сіроткін Сергій | |
---|---|
Громадянство | Росія |
Дата народження | 27 серпня 1995 (26 років) |
Місце народження | Москва, Росія |
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
Дебют | Австралія 2018 |
Остання гонка | Гран-прі Абу-Дабі 2018 |
Сезони | 2018 |
Команди | Вільямс |
Гран-прі (старти) | 21 (21) |
Перемоги | 0 |
Подіуми | 0 |
Поули | 0 |
Найшвидші кола | 0 |
Очки | 1 |
Місце у сезоні 2018 року |
20 (1 оч.) |
Біографія
Народився 27 серпня 1995 року в Москві.
Одним із спонсорів Сергія під час його тестових виступів за команду «Заубер» Формули-1 був Національний інститут авіаційних технологій, директором якого на той час був батько гонщика Олег Сироткін[2]. Випускник МАДІ 2017 року, факультет автомобільного транспорту.
Кар'єра
Сіроткін почав кар'єру в 2008 році з картингу. Спочатку виступав у ряді чемпіонатів класу KF3, в Göteborgs Stora Pris став чемпіоном. У 2010 році Сергій брав участь у трьох серіях класу KF2[1].
Формула-Абарт
Уже в 2010 році Сироткін дебютував в формульних серіях: він взяв участь в 6 гонках італійського класу гоночної серії Формула-Абарт в складі команди «Jenzer Motorsport». У своїй першій же гонці на трасі Валелунга він фінішував в очковій зоні, а після цього ще три рази зміг набрати очки. Всього заробив 12 очок і посів 18-е місце[1].
У 2011 році Сергій брав участь в обох класах Формули-Абарт: італійському та європейському; і в тому і в іншому сезони починав в «Jenzer Motorsport», проте пізніше змінив колектив на «Euronova Racing». В італійському класі Сироткін виступав тільки в чотирьох з семи гонок, проте завдяки трьом подіумах набрав 136 очок і посів друге місце в особистому заліку, не зумівши наздогнати Патрика Нідерхаузера[3]. У європейському класі росіянин провів всі 14 гонок, в десяти з яких фінішував на подіумі. Завдяки показаним результатам він заробив 175 очок і став чемпіоном серії.
Формула-Рено 3.5
У 2012 році Сироткін виступив в двох гонках на трасі Moscow Raceway за команду «BVM Targer» Формули-Рено 3.5. Вже в 2013 році в складі команди «ISR» він провів майже повний (15 з 17 гонок) чемпіонат. За час виступів там Сергій п'ять разів фінішував в очковій зоні, двічі з них — на Моторленді і Хунгарорингеу — навіть на подіумі; всього заробив 61 очко і став дев'ятим в особистому заліку.
У 2014 році брав участь в чемпіонаті в складі команди «Fortec Motorsports». Перемігши в першій гонці в Москві і ще три рази піднявшись на подіум, росіянин набрав 132 очки і за результатами сезону став п'ятим.
Формула-1: Sauber
У липні 2013 року, після того як з командою Формули-1 «Заубер» почав співпрацювати ряд російських організацій (Міжнародний фонд інвестиційного співробітництва, Державний фонд розвитку Північно-заходу Російської Федерації і Національний інститут авіаційних технологій)[4], було оголошено про підписання контракту між гоночним колективом і Сіроткіним. Спочатку повідомлялося про те, що росіянин стане основним пілотом «Заубера» в сезоні 2014[5], проте в результаті його місце зайняв мексиканець Естебан Гутьєррес[6].
8 квітня 2014 року Сироткін брав участь в тестах у Бахрейні за кермом боліда «Заубер»[7]. За 75 кіл він зумів проїхати 300 км, необхідні для отримання суперліцензій Формули-1, і за результатами заїздів показав 8-й результат[1].
10 жовтня 2014 року Сироткін виступав в п'ятничному тренуванні, що проходить в рамках Гран-прі Сочі. Він проїхав 22 кола і за результатами заїзду став 17-м, на два місця відставши від основного пілота «Заубера» — Адріана Сутіла[8].
Формула-1: Renault і Williams
У квітні 2016 року стало відомо, що Сироткін став тест-пілотом команди «Рено» Формули-1[9]. У вересні він провів тести на боліді колишньої команди «Lotus» в Валенсії[10], а також брав участь в одній з трьох вільних практик на етапах в Сочі і Сан-Паулу[11]. Співпраця росіянина з французькою командою продовжилося і в 2017 році: він продовжив займати посаду тест-пілота «Рено»[12]. Сироткін брав участь в перших сесіях вільних заїздів Гран-прі Росії, Іспанії, Австрії та Малайзії. По закінченню сезону російський гонщик отримав позитивні відгуки від керуючого директора «Рено» Сиріла Абітебула[13].
В кінці листопада 2017 Сергій виступав на тестах в Абу-Дабі за команду «Вільямс», а 16 січня 2018 було оголошено, що Сироткін став бойовим пілотом британського колективу на сезон 2018[14], де замінив Феліпе Масса.
В Італії фінішував 11-м, але в результаті протесту Рено щодо Грожана результат француза був анульований, а Сироткін увійшов в десятку і набрав перше очко в кар'єрі.
Результати виступів
Приклад | Опис |
---|---|
1 | Переможець |
2 | Друге місце |
3 | Третє місце |
5 | Фінішував у очковій зоні |
12 | Фінішував поза очковою зоною |
НКЛ | Фінішував, але не класифікований |
18 | Не фінішував, але кваліфікований |
Схід | Не фінішував і не кваліфікований |
НКВ | Не кваліфікований |
НПКВ | Не передкваліфікований |
ДСК | Дискваліфікований |
тест | Тестер по п'ятницях |
НС | Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці |
Т | Травмований чи хворий |
Викл | Виключений із протоколу |
Від | Відмова від участі |
НТР | Не брав участі в тренуваннях |
НПР | Не прибув на Гран-прі |
Не брав участі | |
С | Гонка скасована |
Жирний шрифт | Поул-позиція |
Курсив | Швидке коло |
Рік | Команда | Шасі | Двигун | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | Місце в чемпіонаті |
Очки в чемпіонаті |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
2014 | Sauber F1 Team | C33 | Ferrari 059/3 1,6 V6T | AUS | MAL | BHR | CHN | ESP | MON | CAN | AUT | GBR | GER | HUN | BEL | ITA | SIN | JPN | RUS тест |
USA | BRA | ABU | - | - | ||
2016 | Renault Sport Formula 1 Team | R.S.16 | Renault R.E.16 V6T | AUS | BHR | CHN | RUS тест |
ESP | MON | CAN | EUR | AUT | GBR | HUN | GER | BEL | ITA | SIN | MAL | JPN | USA | MEX | BRA тест |
ABU | - | - |
2017 | Renault Sport Formula 1 Team | R.S.17 | Renault R.E.17 V6T | AUS | CHN | BHR | RUS тест |
ESP тест |
MON | CAN | AZE | AUT тест |
GBR | HUN | BEL | ITA | SIN | MAL тест |
JPN | USA | MEX | BRA | ABU | - | - | |
2018 | Williams Martini Racing | Williams FW41 | Mercedes M09 EQ Power+ 1,6 V6T | AUS Схід |
BHR 15 |
CHN 15 |
AZE Схід |
ESP 14 |
MON 16 |
CAN 17 |
FRA 15 |
AUT 13 |
GBR 14 |
GER Схід |
HUN 16 |
BEL 12 |
ITA 10 |
SIN 19 |
RUS 18 |
JPN 16 |
USA 13 |
MEX 13 |
BRA 16 |
ABU 15 |
20 | 1 |
†Не закінчив, але був класифікований, оскільки він завершив більше 90 % дистанції гонки.
Примітки
- Sergey Sirotkin | Racing career profile | Driver Database. www.driverdb.com. Процитовано 28 січня 2019.
- Россия покупает место для русского пилота в тонущем "Заубере". www.sport-express.ru. 15 липня 2013. Процитовано 28 січня 2019.
- Campionato Italiano Formula ACI-CSAI Abarth 2011 standings | Driver Database. www.driverdb.com. Процитовано 28 січня 2019.
- Sauber F1 назвала российских партнеров. www.f1news.ru (рос.). Процитовано 28 січня 2019.
- Сироткин войдет в историю. Газета.Ru. Процитовано 28 січня 2019.
- Заубер продлил контракт с Гутьерресом,Сироткин - тест-пилот. (англ.). Процитовано 28 січня 2019.
- Сироткин примет участие в тестах в Бахрейне. www.f1news.ru (рос.). Процитовано 28 січня 2019.
- Гран При России: Свободные заезды в пятницу. www.f1news.ru (рос.). Процитовано 28 січня 2019.
- Сергей Сироткин - тест-пилот Renault F1. www.f1news.ru (рос.). Процитовано 28 січня 2019.
- Сироткин провёл тесты на машине Формулы 1. www.f1news.ru (рос.). Процитовано 28 січня 2019.
- Формула-1. Сироткин выступит в свободных заездах "Гран-при Бразилии". www.sport.ru (рос.). 8 листопада 2016. Процитовано 28 січня 2019.
- Сироткин в Ñ�езоне 2017 года будет теÑ�Ñ‚-пилотом команды "Формулы-1" "Рено". ТÐ�СС. Процитовано 28 січня 2019.
- Renault: Sirotkin deserves Formula 1 chance. PlanetF1 (англ.). Процитовано 28 січня 2019.
- WILLIAMS MARTINI RACING Confirms Sergey Sirotkin to Join Lance Stroll in 2018. www.williamsf1.com (англ.). Процитовано 28 січня 2019.