Тагларська печера

Тагларська печера[1] (азерб. Tağlar mağarası, вірм. Թաղլար քարանձավը) — печера, де жила людина кам'яної доби (епохи мустьє)[2]. Виявлені там мустьєрські знаряддя належать до іншої культури, що нагадує типове мустьє[3]. Природна печера, що була місцем проживання найдавніших людей протягом 50—55 тисяч років. Назва печери походить від назви села, неподалік від якого вона лежить[4]. Тагларська печера, так само, як Азиська печера, входить до списку об'єктів, що охороняються ЮНЕСКО[джерело?].

Тагларська печера
Розташування
Країна  Азербайджан і  Нагірно-Карабаська Республіка
Регіон Мец Тахлар
Карти розташування

Географія

Розташована в Нагірному Карабасі на півдні села Мец Тахлар/Бьоюк Таглар, на лівому березі річки Куручай[5] поблизу міста Шуша і за 3 км від Азиської печери[6]. Ця печера утворена у верхньоюрських, інакше кажучи, титонських вапняках. Складається з трьох гротів, два з яких належать до періоду культури Мустьє (середній палеоліт), а третій — до періоду верхнього палеоліту[4].

Також тут виявлено шість культурних шарів: у першому шарі знайдено уламки посуду епох середньовіччя, бронзи та енеоліту; в 2—6 шарах знайдено предмети побуту культури епохи Мустьє.

Археологічні дослідження

У 1960 році на південний схід Кавказу спрямували розвідувальну палеолітичну експедицію Інституту історії Академії Наук Азербайджанської Радянської Соціалістичної Республіки. Її результатом стало виявлення Азиської і Тагларської печер.

Від 1963 року в печері велися археологічні розкопки і виявлено понад 7 тис. кам'яних знарядь і більш як 2 тис. кісток тварин. Після першого шару виявлено глиняний посуд середньовіччя, бронзової доби й енеоліту. В межах же 2—6 шарів виявлено зразки мустьєрської культури. В інвентарі печери виявлено численні заготовки для виготовлення знарядь, червоного, чорного, коричневого, сірого, білого кольорів і різних відтінків. Керував розкопками печери М. М. Гусейнов[2].

У 1976 році під час Ленінградської експедиції на території печери проведено зачищення опорних розрізів.

Після проведення аналізу кісткових залишків з'ясовано, що основними об'єктами полювання були благородний олень і безоаровий козел. Основу фауни стоянки складають ссавці: рукокрилі, зайцеподібні, гризуни, хижі, копитні[7].

Також тут виявлено прикраси з дерева різних кольорів, знаряддя праці доби верхнього палеоліту і мезоліту, зброю.

В рамках міжнародної програми INTAS-2000 європейські вчені, у тому числі професор Анрі де Люмле, у вересні-жовтні 2002 року провели наукові дослідження археологічних, палеонтологічних та палеоантропологічних знахідок багатошарових печер Таглар та інших палеолітичних печер в Азербайджані[8].

Матеріальні та культурні предмети, знайдені в печері Таглар, виставлялись у 1981 році в Музеї людини в Парижі[8].

Примітки
  1. Davis K. Thanjan. Pebbles. — Bookstand Publishing, 2011. — ISBN 978-1-58909-817-6.
  2. Павел Иосифович Борисковский. Древнейшее прошлое человечества. — Ленинград : Наука, 1979. — С. 131.
  3. Памятники мустьерской эпохи и остатки неандертальцев на территории СССР (рос.). CollectedPapers. 25 березня 2014. Процитовано 10 грудня 2018.
  4. Azerbaijan’s cultural relics in the global civilizational context. cyberleninka.ru. Процитовано 10 грудня 2018.
  5. [mapj38.narod.ru/map1/ij38022.html Таглар на советской карте]
  6. Пещеры: Выпуск 14-15. — Пермский государственный университет, 1969. — 270 с.
  7. Bragina E.N., Anastasia Markova. The rodent fauna from Middle Paleolithic cave site Taglar (Transcaucasus, Azerbaidjan): paleoecology, palaeoenvironments // Izvestii͡a Akademii nauk SSSR. Serii͡a geograficheskai͡a. — 2013. — 1 січня.
  8. AZƏRBAYCAN ARXEOLOGİYASI DAŞ DÖVRÜ. Bakı: ŞƏRQ-QƏRB. 2008.

Література
  • А. К. Джафаров. Мустьерская культура Азербайджана: по материалам Тагларской пещеры. — «Элм», 1983. — 96 с.
  • Антонов Б.А. Геоморфология и вопросы новейшей техники юго-восточной части Малого Кавказа. — Баку, 1971.
  • Герасимов И.П., Величко А.А., Любин В.П., Праслов Н.Д. Древнейшие люди в Европе и условия их обитания: Первые результаты совместных советско-франц. исследований. — 10. — Вестник АН СССР, 1981.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.