Тайниця

Тайни́ця село в Україні, що входить до складу Тетіївської міської об'єднаної територіальної громади Білоцерківського району Київської області. Населення становить 401 особа. Староста села — Надія Захарівна Стоматюк.

село Тайниця
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Білоцерківський район
Рада Тетіївська міська громада
Основні дані
Засноване 1500
Населення 401
Площа 3,142 км²
Густота населення 211,65 осіб/км²
Поштовий індекс 09850
Телефонний код +380 4560
Географічні дані
Географічні координати 49°16′36″ пн. ш. 29°55′37″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Найближча залізнична станція Горошків
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 09850, Київська обл., Тетіївський р-н, с.Тайниця, вул.Центральна, 46-а
Карта
Тайниця
Тайниця
Мапа

 Тайниця у Вікісховищі

Краєзнавча довідка

Межує із селами: П'ятигори (на півночі), Горошків (на півдні), Олександрівка (на північному заході), Кривчунка (на південному заході), Степове (на сході).

Відстані до міст та найближчих районних центрів: Тетіїв — 30 км, Жашків — 44 км(по об'їзній дорозі через трасу Київ-Одеса), 20 км (по польових дорогах), Біла Церква — 74 км (через трасу Київ-Одеса), 98 км (через рай.центр Тетіїв), Київ — 156 км

Найближча залізнична станція Горошків (відстань 6 км). Там зупиняється поїзд Козятин-Жашків.

Сьогодні село налічує 8 вулиць. На його території працюють 2 сільськогосподарські підприємства: ТОВ «Тайниця-Агро» та СФГ «Перлина». З інфраструктури, тут працюють 3 магазини, місцевий будинок культури, сільська рада, та фельдшерсько-акушерський пункт. З 2001 по 2014 рік у селі функціонувала Тайницька ЗОШ І-ІІ ступенів, яка припинила свою роботу через нестачу учнів.

Історія

За переказами старожилів у густому лісі знаходився маленький хутір Потайне. Назва Потайне, а пізніше Тайний хутір, очевидно походить від того, що в густому непрохідному лісі ховалися люди сусідніх сіл: Гороха, П'ятигір, Жидівчика (тепер Степове) від нападу ворогів: татаро-монголів, литовців, поляків, татар, турків. 

Приблизно в ХVІ столітті за ставом, попід кучерявим зеленим лісом, на леваді, селяни — втікачі заснували Тайний хутір. На сьогоднішній день про Тайний хутір нам нагадує ставок Левади та пагорби, де на той час ріс густий ліс. Є інша версія заснування села. За словами мешканки села Бабченко Марії Мефодіївни та її матері Плаксійчук Ганни Олексіївни село було засноване як потайний козацький хутір, про що свідчили, до прикладу, викопні рештки на її обійсті підчас будівництва хати: людськи кістки, зброя. Дідом пані Марії був офіцер царського війська, можливо, нащадок тих козаків-воїнів, що розбудували хутір, усі її пращури були людьми вільними, досить не бідними та освіченими. Ще один красномовний факт на користь цієї версії — це козацькі прізвища селян, такі як Козаченько.

В ХVІІ столітті, ближче до берегів річки Молочної, утворилось село Тайниця.

Як писав Л. Похилевич у книзі «Сказание о населенных местностях Киевской Губернии» (1864 р.),

“Тайниця - село при річці Молочній на 6 верст вище м. Пятигор. Мешканців загалом 725; землі 2370 десятин (з них 35 церковних). Тайниця від Ледуховського поступила до Закревського, а той продав її Ігнатію Свідерському, покійний син якого Петро продав у 1848 году Леонарду Мадейському. У Тайнице можна помітити руїни якоїсь кам'яної будови в дубовому лісі близ дороги в Горошків. Це незакінчений дім, що будував поміщик Петро Свидерський”.

Село довгий час не належало жодному з поміщиків. У XVIII столітті воно перейшло до рук  поміщика  Ляда Хомського. На початку ХІХ століття село Тайниця від  Ляда Хомського до поміщика Пилипа Закревського. Через певний час Пилип Закревський продав його Ігнатію Свідському. У 1848 році син Ігнатія Свідського, Петро Свідський, продав Тайницю Леопарду Майдейському. Після реформи у 1861 році Тайниця належить графині Ользі Комаровській, а пізніше, з 1870 по 1903 рік, поміщику Миколі Мадриці та його нащадкам.   

В 1648 році була побудована дерев'яна церква, яка носила ім'я євангеліста Луки, дзвіницю до неї - в 1672 році. На той час в селі був водяний млин, 4 вітряних млини, дві кузні, церковно-приходська школа, де діти навчались старословянською мовою, діти добре знали арифметику, читання та письмо, деякі особливо обдаровані діти навіть самі складали вірші.

В 1926 році в Тайниці  було створено товариство по спільному обробітку землі, одним з організаторів якого був Олександр Васильович Перестюк. Масова колективізація в Тайниці проходила в 1929—1930 роках. Спочатку в селі було організовано 2 колгоспи: «Незаможник» та ім. Т. Г. Шевченка.

Першими головами колгоспів були Шоха Семен Прохорович та Роїк Лукаш Васильович.

В 1935 році було утворено одне господарство — колгосп ім. Шевченка, пізніше «Ударник», який в 1978 році було приєднано до колгоспу ім. Леніна села Горошків.

1978 року на території с. Тайниця було створено нове господарство — колгосп «Світанок».

В 1995 році земля була розпайована і на території господарства утворилось сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тайниця — Агро».

З 1991 — у складі держави Україна. 1993 село газифікували й частково заасфальтували, але більшість працездатних виїхала на заробітки до Києва та інших великих міст.

24 грудня 2017 року село ввійшло до складу Тетіївської об'єднаної територіальної громади.

Галерея

Пам'ятники

У центрі села є цвинтар, де встановлені пам'ятники воїнам-односельцям та жертвам комуністичного Голодомору 1932—1933. 9 лютого 2015 — у селі знесли останній у Тетіївському районі пам'ятник російському комуністу В. І. Леніну.

Див. також

Джерела

 Спільнота села Тайниця у соцмережі Facebook
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.