Тамручі Володимир Степанович

Народився у Баку у вірменській родині вантажника. Після вірменських погромів 1905 року сім'я Тамручі переїхала до Ростова-на-Дону. Там Володимир Тамручі закінчив реальне училище. Потім він вступив до Тифліського військового училища, яке закінчив у 1914 році.

Учасник Першої світової війни, штабс-капітан російської армії. Брав участь у штурмі та взятті Ерзуруму, нагороджений орденом Святого Георгія 4-го ступеня (1916).

У 1919 – 1920 роках служив заступником начальника Генерального штабу Вірменської національної армії.

Із 1920 року служив у Червоній Армії, був заступником наркома військових справ Вірменської РСР. Нагороджений орденом Червоної зірки Радянської Вірменії.

Із 1925 року – начальник штабу окремого танкового полку у Московському військовому окрузі, доцент і завідувач кафедри Військової академії імені Фрунзе. Із 1932 року – помічник начальника штабу Військової академії бронетанкових військ імені Сталіна. Із 1933 – викладач, старший керівник, начальник кафедри автобронетанкових військ - доцент цієї академії. Із 1940 року – заступник головного інспектора бронетанкових військ РСЧА. Із березня 1941 року – начальник штабу 22-го механізованого корпусу Київського військового округу.

Після початку німецько-радянської війни бере участь у танковій битві під Дубно. 23 червня 1941 року, після важкого поранення командира корпусу генерал-майора С. М. Кондрусєва, прийняв командування корпусом. За успішні бойові дії генерал Тамручі 22 липня 1941 року був нагороджений орденом Леніна. 28 липня 1941 року Тамручі був призначений заступником командувача Південно-Західного фронту по автобронетанкових військах. Із 9 вересня 1941 року – генерал-лейтенант танкових військ. Із жовтня 1941 року – командувач автобронетанкових військ Південно-Західного фронту.

У травні 1942 року війська Південно-Західного фронту зазнали поразки у Харківській операції. За невдачі танкових військ у цій битві генерал Тамручі був знятий з посади і відірваний до Москви. Тамручі написав Сталіну листа зі своїм баченням причин поразки радянських військ під Харковом.

22 травня 1943 року заарештований органами НКВС. Утримувався у Суханівській тюрмі, звинувачувався у державній зраді. Помер в ув'язненні.

Посмертно реабілітований у 1988 році.

• Комбриг (1935)

• Генерал-майор танкових військ (4 червня 1940)

• Генерал-лейтенант танкових військ (9 вересня 1941)

• Орден Святого Георгія 4-го ступеня (1916)

• Орден Червоної зірки Радянської Вірменії (1921)

• Орден Леніна (22 липня 1941 року).

• Тамручи Владимир Степанович на сайте Репрессии в РККА

• Звягинцев Вячеслав. Война на весах Фемиды: война 1941-1945 в материалах следственных дел

• Тамручи Владимир Степанович на сайте Танковый фронт