Тарногород
Тарногород[3] (Терногород, Тарноґруд, пол. Tarnogród) — місто в східній Польщі. Належить до Білгорайського повіту Люблінського воєводства.
Тарногород Tarnogród | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
| ||||
| ||||
Основні дані | ||||
50°21′ пн. ш. 22°44′ сх. д. | ||||
Країна | Польща | |||
Регіон | Люблінське воєводство | |||
Столиця для | Q9272880? (колишній муніципалітет) | |||
Засновано | 1567 | |||
Магдебурзьке право | 1567-1867, 1987 | |||
Площа | 10,69 км² | |||
Населення | 3495 (2011)[1] | |||
· густота | 315 (2008[2]) осіб/км² | |||
Висота НРМ | 208 м | |||
Телефонний код | (48) 84 | |||
Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
Номери автомобілів | LBL | |||
GeoNames | 757029 | |||
Поштові індекси | 23-420 | |||
Міська влада | ||||
Вебсайт | tarnogrod.gminarp.pl | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Тарногород у Вікісховищі |
Історія
Тарногород був центром Тарногородського (Тарногрудського) деканату Перемиської греко-католицької єпархії.
Станіслав Лєдуховський очолив скликану 1715 року в місті Тарногородську конфедерацію.
За пактом Молотова-Ріббентропа до СРСР відходили непольські етнічні землі, тому 29 вересня 1939 року німці передали місто 17-му стрілецькому корпусу. Однак «Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною» Сталін виміняв Литву на Закерзоння, яке до 12 жовтня було передане назад німцям[4].
За спогадами колишніх бійців куреня «Месники», одного вечора в грудні 1946 року місто було зайняте повстанцями сотні «Месники-1», які, попередньо виставивши застави на в'їзних дорогах й ключових точках населеного пункту і перервавши телефонне сполучення з містом, поповнили запаси продовольства й цигарок в місцевій крамниці та ліків, медикаментів і перев'язувальних матеріалів в аптеці, залишили керівникам довідки про конфіскацію на потреби УПА, а потім безперешкодно відступили на Синявщину. Місцевий відділ міліції, який мав зв'язки з польським підпіллям організації «Воля і Незалежність» (ВІН), спротиву не чинив.[5]
Пам'ятки
- Костел Преображення Господнього (1750–1771, архітектор Бернард Меретин, участь — Полейовський Петро[6])
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 1697 | 353 | 1201 | 143 |
Жінки | 1798 | 338 | 1096 | 364 |
Разом | 3495 | 691 | 2297 | 507 |
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
- Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
- В.Бешанов. Червоний бліцкриг
- Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» Архівовано 9 січня 2014 у Wayback Machine. — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5 Літопис УПА. Торонто 1989 — Львів 1995
- Hornung Z. Polejowski Piotr (zm. przed r. 1780) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982.- Tom XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 292. (пол.)
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання
- Tarnogród // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 186. (пол.).— S. 186—187. (пол.)