Тельнюк Станіслав Володимирович
| Станіслав Володимирович Тельнюк | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
26 квітня 1935 Іскрівка, Якимівський район, Запорізька область | |||
| Помер |
31 серпня 1990 (55 років) Київ | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | письменник, поет, літературний критик | |||
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Премії |
 | |||
|
| ||||
Станісла́в Володи́мирович Тельню́к (26 квітня 1935, Іскрівка — 31 серпня 1990, Київ) — український поет, прозаїк і літературний критик. Батько українських співачок Лесі і Галі Тельнюк, учасниць дуету «Сестри Тельнюк».
Життєпис
Народився 26 квітня 1935 року в селі Іскрівці (зняте з обліку 1973 року) Якимівського району Запорізької області в родині агронома. Прізвище його батька було Тельнюк-Демірскі-Адамчук. Він був великим оригіналом, мав чотирьох дітей і дав їм різні прізвища. Тому Станіслав, який був старшим сином, його рідний брат Тельнюк-Адамчук, і сестри мали різні частини цього прізвища.[1]
Володимир Тельнюк-Адамчук став відомим математиком і астрономом, директором Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.[2]
В 1954 році Станіслав Тельнюк закінчив Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище; в 1959 році — Київський університет. В 1962–1966 роках працював у редакції газети «Літературна Україна», далі відповідальний секретар Комісії критики та теорії літератури Спілки письменників України.
У 1976–1977 роках працював на будівництві Байкало-Амурської магістралі.
Лауреат Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського за 1984 рік.
Співініціатор і співзасновник масового політичного об'єднання «Народного руху України за перебудову»[3].
Помер в Києві 31 серпня 1990 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Творчість
Друкувався з 1952. Видав 8 збірок поезій, зокрема «Леґенда про будні» (1963), «Залізняки» (1966), «Опівнічне» (1972), «Робота» (1976), «Мить» (1985); повісті «Туди, де сонце сходить» (1967), «Грає синє море» (1971); літературно-критичний нарис «Червоних сонць протуберанці» (1968); працював також як перекладач, перекладав з 15 мов (зокрема з кількох тюркських мов).
У 1960-х роках у самвидаві були поширені сатиричні поезії Станіслава Тельнюка проти русифікації.
Увічнення пам'яті
На честь Станіслава Тельнюка названий астероїд головного поясу 7632 Станіслав, відкритий 20 жовтня 1982 року українським астрономом Людмилою Карачкіною.[4](англ.) Астероїд з наступним номером — 7633 Володимир, відкритий нею ж наступного дня, отримав ім'я брата Станіслава Тельнюка — Володимира.[5](англ.)
В журналі «Перець» № 10 за 1985 р. розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 50-річчю митця.[6]
Примітки
- Вишуканий симбіоз музики і слова. Українсько-польський двотижневик «Волинський монітор». 26.06.2014. Процитовано 05.07.2018.
- Володимир Володимирович Тельнюк-Адамчук (1936—2003). Український астрономічний портал. Процитовано 05.07.2018.
- Процес перебудови в СРСР та її наслідки для України
- (7632) Stanislav = 1972 TC1 = 1982 UT5 = 1984 FP. The Minor Planet Center. Смітсонівська астрофізична обсерваторія. Процитовано 09.07.2018.
- (7633) Volodymyr = 1982 UD7 = 1986 UF. The Minor Planet Center. Смітсонівська астрофізична обсерваторія. Процитовано 09.07.2018.
- Журнал перець 1985 10. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 21 квітня 2021.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Посилання
- Тельнюк Станіслав Володимирович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 77.