Темпе

Темпе роблять з цілих соєвих бобів. Соєві боби розм'якшуються, потім розкриваються або очищаються від лушпиння, і варяться, але не до готовності. Потім може додаватися підкислювач (зазвичай оцет) і закваска, що містить грибкову культуру Rhizopus oligosporus . Боби розкладаються тонким шаром і ферментуються протягом доби при температурі близько 30 °C.

При низькій температурі або підвищеній вентиляції на поверхні можуть виникнути спори у вигляді нешкідливих сірих або чорних плям. Це — нормальне явище, яке не впливає на смак і запах темпе. Легкий запах аміаку притаманний готовому якісному темпу, але цей запах не повинен бути дуже сильним.

Темпе зазвичай продається в брикетах завтовшки близько 1,5 см.

Темпе, так само як і соєві боби, — дуже багатий білком. Білок з темпу легше перетравлюється і засвоюється організмом завдяки ферментації в процесі виготовлення. Іноді в грибковій культурі, використовуваній в процесі виробництва темпе, містяться бактерії, що виробляють вітамін B ₁₂, однак темпе не є надійним джерелом цього вітаміну[1].

Темпе використовується, зокрема, в індонезійській і вегетаріанській кухнях.

Зазвичай розрізаний на шматочки темпе обсмажують на рослинній олії з додаванням інших продуктів, соусів та спецій. Іноді темпе попередньо замочується в маринаді або солоному соусі.

Готовий темпе подається з гарніром, в супах, в тушкованих і смажених стравах, або окремо як самостійна страва.

Темпе має складний запах, який порівнюють з горіховим, м'ясним або грибним.

• Shurtleff, William, and Akiko Aoyagi. Тисячу дев'ятсот сімдесят дев'ять [1985]. The book of tempeh . New York: Colophon Books. ISBN 0-06-091265-0.

• History of Tempeh (англ.) — Історія темпі
• Tempeh (англ.) — Інформація про темпі