Теобальд Оркасевич

Народився 1 липня 1878 року у Львові. У 1893—1895 роках навчався у Львівській промисловій школі. Ще під час навчання брав участь у Різдвяній виставці ескізів. По закінченню навчання завдяки допомозі Антона Попеля був прийнятий до майстерні Леонарда Марконі[1].

У 1901—1903 роках разом з Михайлом Паращуком асистував Антону Попелю на завершальній стадії створення пам'ятника Міцкевичу. 1905 року відкрив власну майстерню на вулиці На Блонє, 12 (нині — вулиця Залізнична), а згодом в будинку В. Посельта на Польній, 49 (нині — вулиця Героїв УПА)[1]. Протягом 1913—1927 роках мешкав на вулиці Гловацького, 26 (нині — вул. Головацького)[2] та працював у власній майстерні на вулиці Городоцькій, 143. Займався переважно монументально-декоративною скульптурою, оздоблюючи львівські будинки.

Помер 15 травня 1933 року та похований на 31 полі Янівського цвинтаря у Львові.

Роботи

• 1902—1903 рр. — сецесійне стикове оздоблення інтер'єрів львівського залізничного вокзалу[1].
• 1904—1906 рр. — фігуративний та орнаментальний декор житлових будинків у стилі сецесії на нинішніх вулицях Брюллова, 4, Руставелі, 18, 20, 22, вул. Архітекторській, 3, 5, 7, Саксаганського, 1, Богомольця, 4, 6, Павлова, 1—4, Богуна, 5, 7.
• 1905 р. — барельєф з фігурою Богородиці на аттику кам'яниці Яна Бромільського на нинішній вулиці Генерала Чупринки, 48[1].
• 1905—1906 рр. — фігура Матері Божої на гробівці кармеліток босих на Янівському цвинтарі.
• 1906 р. — ліпний декор будинку на вул. Глібова, 2[3].
• 1909—1910 рр. — кам'яна статуя Розп'ятого Христа на фасаді греко-католицької церкви Преображення Господнього в Ярославі (Польща)[1].
• 1910—1914 рр. — надгробок родини Терлецьких на Личаківському цвинтарі (поле 56)[4].
• 1912—1913 рр. — скульптурне оздоблення будинку Шимона Малохлєба на вулиці Вулиця Алли Горської, 5 у Львові[5][6].
• 1914 р. — кам'яна горельєфна композиція «Шлях у вічність» на родинному гробівці Дзенцеловських та Оркасевичів на Янівському цвинтарі[4].
• 1915—1917 рр. — плакети «Повернення Львова», «Портрет Тадеуша Рутовського», «Портрет австрійського цісаря Карла I»[4].
• 1925—1926 рр. — декоративний орнаментальний фриз у стилістиці пізньої сецесії на цоколі надгробка польського правника, політика Владислава-Леона Ґжендзельського на Личаківському цвинтарі[4].

• 
  «Дорога до вічності» на гробівці Дзенцеловських та Оркасевичів, Янівський цвинтар
• 
  Гробівець родин Дзенцеловських та Оркасевичів, Янівський цвинтар
• 
  Декор кам'яниці (вул. Богомольця, 4)
• 
  Декор кам'яниці (вул. Богомольця, 6)
• 
  Декор кам'яниці (вул. Глібова, 2)

• Ю. Бірюльов. Львівська скульптура. — Львів : Апріорі, 2008. — С. 383—385. — ISBN 978-966-7022-77-8.
• Бірюльов Ю. Особливості взаємодії скульптури з архітектурою в творчості Теобальда Оркасевича // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Архітектура. — 2013. — № 757. — С. 325—329.
• Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 242—244. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
• Orkasiewicz Teobald // Słownik Artystów Polskich. — T. 6. — Warszawa, 1998. — S. 296. (пол.).