Теодосій (Ростоцький)

Народився біля Слоніма в сім'ї тамтешнього міського судді Казимира Болбас-Ростоцького від дружини з другого шлюбу Анни Єсьман. У 1739 році в дуже молодому віці (14 років) став ченцем-василіянином. Після новіціяту та закінчення середніх філософських студій в листопаді 1750 року був посланий на вищі богословські студії до Риму. Богословську освіту здобував у Грецькій колегії св. Атанасія в Римі. Висвячений там на священника 1754 року. Того ж року повернувся на Батьківщину, став професором філософії, богослов'я у навчальних закладах при василіянських монастирях. Був також директором школи у Володимирі-Волинському.

Після декількох років професорської роботи його обрали спочатку секретарем Литовської провінції Василіянського чину, потім — генеральним секретарем Василіянського чину в 1759. На капітулі в Бересті 1772 року був обраний протоігуменом Литовської провінції василіян. Як здібного адміністратора в 1780 році на капітулі його переобрали ще на чотири роки протоігуменом. Як провінціял Литовської провінції ЧСВВ 6 березня 1781 року востаннє мав канонічну візитацію Бучацького монастиря[1].

2 липня 1784 року обраний єпископом Холмським. Митрополит Ясон Смогожевський вибрав його єпископом-коад'ютором. Його хіротонія на коад'ютора Київської митрополії відбулася 11 квітня 1785 року, а 19 червня 1785 року він зайняв єпископський престол в Холмі. 1 листопада 1788 року, після смерті митрополита Ясона Смогожевського, став митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси. 4 квітня 1790 року залишив престол єпископа Холмського. Греко-католицький митрополит Теодосій Ростоцький — перший з владик, хто отримав гідність сенатора і місце (з 1790) у сенаті Речі Посполитої, чого унійна церква безрезультатно домагалася для своїх ієрархів протягом двох століть. В 1792 році підтримав Торговицьку конфедерацію. Після третього поділу Речі Посполитої (1795), заради обмеження і контролювання діяльності греко-католицької церкви, російська імператриця Катерина II затримала митрополита Ростоцького в Петербурзі, звідки він, відокремлений від своєї митрополії, був пов'язаний з паствою тільки дипломатичним шляхом.

Помер у Санкт-Петербурзі 25 січня 1805 року. Митрополит фактично став останнім повноправним і повнотитульним греко-католицьким київським митрополитом, тому поставлених російським царським урядом на таку гідність наступних митрополитів Апостольська Столиця вважала тільки адміністраторами давньої Київської канонічної митрополії. Був прихильником польської Конституції 3 травня.

В 1790 відзначений Орденом святого Станіслава, в 1791 році отримав Орден Білого Орла.

• Супрасльська унійна єпархія

• Дзюба О. М. Ростоцький Теодосій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 341. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

• Ростоцький Теодосій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1633. — 1000 екз.
• РАДОМИШЛЬ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ
• Теодосій Ростоцький
• Archbishop Tadeusz Teodozy Rostocki, O.S.B.M. † // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)