Тискова

Місцевість знаходиться в ґміні Солина, Ліського повіту в Підкарпатському воєводстві. Розташована в пасмі гір Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною.

Давня церква у с. Тискова, стояла з 1831(35) до 1937 року.

Село закріпачене перед 1552 роком під назвою Cziskow за волоським правом у маєтностях Балів з Гічви. Наприкінці XIX ст. в селі були корчма, тартак і фільварок.

1921 р. в селі налічувалось 34 будинки і 199 мешканців (178 грекокатоликів, 16 римокатоликів, 5 юдеїв).

В селі була дерев’яна церква святого Михаїла, збудована в 1936 році. Належала до парафії Лоп’янка Тіснянського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ, налічувала 205 парафіян.

Зображення нової церкви в с. Тискова, спорудженої у 1937 році. Знищена у 1953 р.

У 1939 році в селі проживало 280 мешканців, з них 260 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів і 10 євреїв[1].

Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. Більшість опиралась виселенню, їх грабували і вбивали польське військо і банди поляків, а 175 осіб[2] у 1947 р. задля етнічної чистки під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави.

Після депортації українців[3] село припинило існування. Від села зберігся підмурівок дерев’яної церкви, поряд — повоєнні надмогильні пам’ятники родини Будзинських. На шляху до Лоп’янки на перевалі Гирча наявна відреставрована мурована капличка з XVIII ст.

• Михайло Франчак (*1927 - †1947) - вояк УПА, засуджений до смерті злочинним польським урядом в таборі Явожно.

• Тискова // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 721. (пол.)
• Apokryf Ruski