Токівське

То́ківське селище в Україні, у Грушівській сільській територіальній громаді Апостолівського району Дніпропетровської області. Населення — 1 699 мешканців.

селище Токівське
адміністративно-територіальна одиниця
Країна  Україна
Область Дніпропетровська область
Район Апостолівський
Громада Грушівська сільська громада
Код КОАТУУ: 1220389301
Облікова картка Токівське 
Основні дані
Засноване
Населення 1 699
Поштовий індекс 53853
Телефонний код +380 5656
Географічні дані
Географічні координати 47°39′51″ пн. ш. 33°58′02″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
47 м
Водойми р. Кам'янка
Відстань до обласного центру 117,8 км
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Тік
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 53853, Дніпропетровська область, Апостолівський район, с-ще Токівське, вул. Верхня, 2
Карта
Токівське
Токівське

Село Токівське розташоване на схід від районного центру м. Апостолове. День села 25 вересня.

Географія

Селище Токівське знаходиться на правому березі річки Кам'янка. На півдні межує з селищем Тік, на сході з селом Усть-Кам'янка, та на заході з селом Червоний Тік. Селище складається з 2-х частин, рознесених на 1 км. Східна, менша частина, це колишній хутір Мар'ївський. До селища веде окрема залізнична гілка, станція Пам'ятка.

Історія

Історія Токівського розпочинається з початку 60-х років XIX ст., після проведення аграрної політики відміни кріпосного права в Росії 1861 р. До реформи землі нижньої течії річки Кам'янки належали поміщику Твердомедову, які використовувались в основному для випасу овець.

Один із перших поселенців селища був Кравченко Макар у 1861 році, його іменем первоначально був названий Хутір — Макари.

Після 1861 року поміщик Твердомедов виділив неродючі землі кріпосним. Кожній сім'ї відвели по три десятини землі і селяни повинні були себе відкупати разом із землею до 1881 року. Ці землі були порізані балками і виступами кристалічних порід. Більш родючі землі біля річки Кам'янки пан продав заможним селянам із найближчих сіл, в основному з села Марійського, був названий Мар'ївкою, в честь переселенців — Мар'янців.

Оскільки землі навколо Макарів були неродючими, то щоб як-небудь вижити селяни почали відкривати кар'єри, вручну добувати граніт. Так було покладено початок розробці граніту в цій місцевості.

Після Жовтневого перевороту була створена Базавлуцька артіль, яка проводила сезоні роботи з видобутку та обробки граніту.

У 1925—1926 роках з'явилась нова організація «Московська контора». З 1926 року створений «Адміністративний відділ організацій інженерів», що виконував роботи із замовленням закордонних компаній доставки граніту на потреби будівництва залізниць та мостів.

Після Німецько-радянської війни розробку граніту взяв на себе «Укрнерудпром».

В 1952 році створено Токівське будівельно-монтажне управління трестів. В цей час у Токівському починається будівництво одно та багатоповерхових будинків, гуртожитків, магазинів, школи. У 1953 році збудували Будинок культури.

У 1954 році побудували Токівську середню школу. В 1968 року почала діяти дільнична лікарня. Два відділення: терапевтичне та психоневрологічне, розраховані на 25 і 30 ліжок. Проводиться амбулаторний прийом хворих.

В 1988 році утворена Токівська сільська рада. Перший голова — Столярова Людмила Микитівна. На 1 січня 1999 року на території Токівської сільської ради зареєстровано та працює чотири промислових підприємства, які займаються видобутком та розробкою граніту. Продукція Токівського кар'єра йде на виконання різних відповідних монументальних замовлень в Україні та країнах СНД.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 1948 осіб, з яких 919 чоловіків та 1029 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 1716 осіб.[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

МоваВідсоток
українська 93,23 %
російська 6,65 %

Економіка

  • Токівський гранітний кар'єр.
  • Токівський кар'єр гранітного блоку.
  • ТОВ «Горкіс граніт».
  • ТОВ «Камінь України».
  • ТОВ «Апельсин».
  • ТОВ «Беютага».

Об'єкти соціальної сфери

  • Школа.

Персоналії

Під керівництвом директора Камнедробарного заводу, який очолював 22 роки Бобир Юрій Іванович, в 1963 році було створено хоровий колектив за участю 120 чоловік, а в 1965 цьому художньому колективу було присвоєно звання «народного». На сьогоднішній день працює послідовник цього колективу ансамбль «Веснянка», який радує своїх односельчан чарівними українськими піснями.

Токівська земля гордиться своїм земляком — збирачем і пропагандистом української народної пісні нашого краю, жителем с. Новосеменівки Віктором Івановичем Кириленком. Його називають в районі, області Апостолівським кобзарем. За своє життя В. І. Кириленко записав з вуст старожилів сіл понад 200 пісень.

Пам'ятки

У селі є пам'ятник воїнам, що загинули в боях за наше сьогодення. Ця монументальна споруда — справа рук колективу Токівського каменедробарного заводу. З надр землі він добуває рожевий граніт, що виблискує в стінах Мавзолею В. І. Леніна, в постаментах і пам'ятниках визначним людям нашої епохи в багатьох містах країни.

Поблизу села розташований Водоспад на річці Кам'янка, який є гідрологічною пам'яткою природи місцевого значення та геологічна пам'ятка природи місцевого значення Мальовничий каньйон на річці Кам'янці в Токівських гранітах.

Галерея

Примітки

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.