Токійська вежа

Необхідність у створенні великої комунікаційної вежі виникла в 1953 році в регіоні Канто після того, як станція громадянського мовлення NHK почала тут свої перші телевізійні трансляції. В умовах комунікаційного буму японський уряд був вкрай стурбований архітектурною композицією міста та побоювався тотального заповнення подібними баштами всього Токіо, тому було прийнято рішення про зведення однієї потужної вежі, здатної покривати відразу весь регіон[5]. Також, у 1950-х роках Японія перебувала в стані різкого економічного зростання, країна потребувала монументальну будову, яка б могла символізувати собою феноменальний підйом економіки[6][7].

Хісакіті Маеда, засновник та президент компанії Nippon Denpatō, спочатку збирався побудувати башту, що перевищує будинок Емпайр-Стейт-Білдінг, який на той момент був найвищою будівлею у світі. Але через нестачу грошових коштів та матеріалів ще на стадії проектування від цієї ідеї довелося відмовитися. У підсумку висоту визначили такою, щоб задовольняти потреби всіх телевізійних станцій регіону Канто, охоплюючи всі території в радіусі близько 150 кілометрів. Головним архітектором нового проекту був призначений Татю Найто, який раніше вже побудував безліч висотних будинків по всій Японії[5]. Критично оцінивши досвід західного світу, Найто взяв за основу французьку Ейфелеву вежу, зведену в Парижі ще в 1889 році[8]. Завдяки інженерної компанії Nikken Sekkei йому вдалося розробити конструкцію, яка здатна витримувати землетрус, що удвічі перевищуює силу Великого землетрусу Канто та тайфуни зі швидкістю вітру понад 220 кілометрів на годину (під час сильного тайфуну башта здатна нахилятися на 80 см без будь-яких пошкоджень своєї цілісності)[5].

Будівництво башти (25 лютого 1958 року)

На реалізацію нового архітектурного проекту було найнято кілька сотень тобі, традиційних японських будівельників, що спеціалізуються на зведенні висотних споруд. В ролі забудовника виступила корпорація Такенака, перший камінь фундаменту закладено в червні 1957 року, після чого на об'єкті щодня працювало близько 400 найманих робітників[5]. Основним матеріалом вежі стала сталь, третина якої була здобута шляхом переплавлення американських танків, підбитих під час Корейської війни[9][10]. 14 жовтня 1958 року в проектне положення була встановлена 80-метрова антена, що дозволило Токійській башті стати вище Ейфелевої на 13 метрів[5]. Попри те, що Токійська телевежа по висоті перевищує Ейфелеву, завдяки вдосконаленій конструкції вага її набагато менша - лише 4000 тонн, тобто на 3300 тонн легше[11].

Згодом інші країни побудували кілька ще вищих веж, однак Токійська досі зберігає за собою звання найвищої сталевої споруди у світі та найвищої архітектурної будови Японії[8]. Офіційне відкриття вежі відбулося 23 грудня 1958 року. Витрати на будівництво склали 2,8 млрд єн (що за курсом того часу дорівнює 8,4 млн $)[10][12]. У 2000 році вартість Токійській вежі була оцінена в 10 млрд єн[13].

Основною функцією вежі є утримання та обслуговування теле- та радіокоммунікаційних антен, але крім цього тут також організований туристичний центр з великим різноманіттям визначних пам'яток. З моменту відкриття в 1958 році Токійську вежу відвідали близько 150 млн осіб[7]. До 2000 року відвідуваність була порівняно невеликою (2,3 млн)[14], але потім адміністрація прийняла рішення про організацію за допомогою вежі нічних світлових шоу, завдяки чому відвідуваність збільшилася до 3 млн осіб на рік[7]. Перш ніж потрапити в саму вежу, туристи мають відвідати так зване «підніжне містечко» - чотириповерховий будинок, розташований прямо під вежею. Тут відвідувачі можуть поїсти, купити що-небудь у магазинах та відвідати музеї та галереї. За допомогою ліфта з підніжного містечка можна піднятися в одну з оглядових платформ, двоповерхову головну обсерваторію[15]. За додаткову плату можна придбати квиток, що дозволяє скористатися іншою системою ліфтів і з другого поверху головної обсерваторії піднятися на найвищу платформу вежі, спеціальну обсерваторію[16].

• Офіційний сайт (яп.)
• Інтерактивна 3D модель башти(англ.)