Акіхіто

Акіхіто — старший син і п'ята дитина імператора Хірохіто та імператриці Наґако. У 1940-1952 навчався у школі Ґакусюїн.

У 1952 вступив на відділення політики факультету політики й економіки університету Ґакусюїн. Того ж року його офіційно було проголошено кронпринцом.

Ще студентом, Акіхіто в 1953 здійснив шестимісячну подорож 14-ма країнами Північної Америки та Західної Європи. Центральною частиною цієї поїздки став його візит до Лондона як представника імператора Сьови на коронації королеви Єлизавети II.

Успішно завершив навчання в університеті у березні 1956, а у квітні 1959 кронпринц одружився із Сьоді Мічіко, старшою дочкою Сьоди Хідесабури, президента великої борошномельної компанії. Таким чином було порушено багатовікові традиції, які приписували членам імператорської сім'ї обирати собі дружину виключно серед дівчат аристократичного походження.

Рада Імператорського двору, яка складається з представників імператорської сім'ї, спікерів палати представників та палати радників парламенту, Головного судді Верховного суду та інших, одностайно схвалила вибір спадкоємця престолу.

Акіхіто та Мітіко в їх сімейному житті вдалося досягти відносної свободи від жорстких палацових традицій. Разом із дружиною Акіхіто змінив устрій в імператорській сім'ї. Попри постійну зайнятість в офіційних заходах, вони самі виховували дітей: двох синів та дочку.

Ще кронпринцом Акіхіто здійснив офіційні візити в 37 країн світу на запрошення їх урядів. Акіхіто також був почесним головою XI Тихоокеанського наукового конгресу 1966 року, Універсіади 1967 в Токіо, виставки ЕКСПО-70 в Осаці. Під час подорожей імператора Сьови до Європи (1971 року) та до США (1975) кронпринц виконував державні функції замість батька.

7 січня 1989 року Акіхіто успадкував трон. 12 листопада 1990 року він пройшов церемонію інтронізації[7]. З цього дня в Японії почався новий період національного літочислення — Хейсей (яп. 平成).

Як і його батько, Імператор Акіхіто захоплюється біологією та іхтіологією. Опубліковано 25 його наукових робіт про морських бичків. 1986 року його було обрано почесним членом Лондонського товариства Ліннея — міжнародного товариства біологів. Крім того, він цікавиться історією. У заняттях спортом надає перевагу тенісу (із майбутньою дружиною він познайомився на корті).

Імператор має трьох дітей: кронпринц Нарухіто (23 лютого 1960), принц Акісіно (30 листопада 1965) та принцеса Саяко Курода (18 квітня 1969).

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого I ст. (12 січня 2011)[8].

Імператор Японії Акіхіто виявив намір звернутися до нації у відеозверненні 8 серпня 2016 року, повідомляє NHK, посилаючись на управління імператорського двору Японії. Телеканал зазначає, що раніше імператор поінформував близьких про своє бажання зректися престолу. Престол буде переданий його синові принца Нарухіто. До того останнім імператором Японії, котрий зрікся престолу, був Кокаку. Він передав свій трон синові в 1817 році[9].

Японський уряд у січні 2017 р. розробив законопроєкт[10], що був розглянутий парламентом у травні 2017 року, за яким 1 травня 2019 року відбудеться церемонія дострокового вступу на престол нового імператора Японії Нарухіто.[11]

30 квітня 2019 року Акіхіто проголосив про своє зречення від престолу[12].

Попри те, що Імператор є обмеженим своїм конституційним положенням, він також опублікував кілька широкомасштабних заяв каяття до країн Азії за їхні страждання перебуваючи під японською окупацією, починаючи з вираження співчуття Китаю зробленому у квітні 1989 року, через три місяці після смерті його батька Імператора Сьови.

У червні 2005 року Імператор відвідав територію США — Сайпан,[13] місце битви у Другій світовій війні з 15 червня по 9 липня 1944 (Битва за Сайпан). У супроводі Імператриці Мічіко він помолився і поклав квіти до декількох пам'ятників вшановуючи не тільки загиблих японців, але й американських солдатів, корейських робітників і місцевих остров'ян. Це була перша поїздка японського монарха на поле бою Другої світової війни за кордоном. Подорож до Сайпану була сприйнята з високою похвалою з боку японського народу, як і візити Імператора до військових меморіалів в Токіо, Хіросімі, Нагасакі й Окінаві в 1995 році.

13 липня 2016 року в ЗМІ з'явилася інформація, що Акіхіто планує зректися престолу й передати трон своєму синові Нарухіто[14], яка була негайно спростована Управлінням імператорського двору Японії[15]. Однак уже 8 серпня те ж Управління імператорського двору випустило позачергове приватне відеозвернення імператора, в якому той підтвердив намір передати титул.[16]

Згідно з конституцією, монарх повинен виконувати свої функції довічно. Однак народ і уряд пішли назустріч побажанням Акіхіто. Влітку 2017 року парламент ухвалив спеціальний закон, що дозволяє йому зректися престолу. Подібного прецеденту в Японії не було протягом 202 років: з 1817 року, коли від трону відмовився Імператор Кокаку (1771—1840 роки) — він також передав свої повноваження синові.

6 березня 2018 року уряд Японії затвердив спеціальний указ про проведення 30 квітня 2019 року церемонії зречення імператора Японії[17]. 24 лютого 2019 року в столиці пройшла урочиста церемонія з нагоди 30-річчя перебування на престолі Акіхіто.

Офіційна церемонія зречення від престолу відбулася в сосновому залі імператорського палацу в районі Тійода. На ній Акіхіто виголосив прощальну промову в присутності керівників трьох гілок влади — уряду, парламенту та Верховного суду, і ще 300 осіб. Після зречення Акіхіто отримав титул «Імператор на спочинку» (上皇 дзе: ко, Emperor Emeritus), а після смерті залишиться в історії як імператор Хейсей — за назвою ери його правління.

• 
  1934
• 
  1938
• 
  З вчителькою-американкою Грей Вінінг, 1949
• 
  З бабусею, 1949
• 
  Молодий Акіхіто з батьком — імператором Сьова, 1950
• 
  З принцесою Такако, 1950
• 
  З батьками, 1952
• 
  З принцом Масахіто, 1952
• 
  1953
• 
  З принцесою Суга, 1954
• 
  З імператором Ефіопії Хайле Селассіє I, 1955
• 
  Весілля з Мітіко, 1959
• 
  Весілля з Мітіко, 1959
• 
  Поштова марка з нагоди весілля
• 
  Державний візит в Нідерланди, 1979
• 
  Виступ Йо-Йо Ма, президент США Рональд Рейган та Акіхіто з дружинами, 1987
• 
  Відвідини острова Сайпан, 2005
• 
  Зустріч з Діком Чейні, 2007
• 
  Відвідини солдатського цвинтаря Гонолулу, Гаваї, США, 2009
• 
  Відвідини Канади, 2009
• 
• 
  2010
• 
  Імператорське подружжя зустрічається з Гілларі Клінтон, 17 квітня 2011
• 
  Зустріч з президентом США Бараком Обамою, 24 квітня 2014
• 
  Каліграфічний напис імені
• 
  Герб імператора Японії як лицаря Підв'язки

• В. І. Головченко. Акіхіто // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х

• Акігіто // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Королівське життя імператора Акіхіто // Фотодобірка. theatlantic.com.

Попередник:	Імператорський дім Японії 1989—2019	Наступник:
Сьова тенно		Нарухіто