Трамвай «Бажання» (п'єса)

33-річний Вільямс почав роботу над п'єсою взимку 1944—1945 років у Чикаго. Згодом драматург вирушив до Нового Орлеану (саме у цьому місті відбувається дія п'єси), де продовжував писати. Влітку 1946 року він читає перший варіант п'єси своїм друзям — Марго Джонс (помічниці режисера при постановці п'єси «Скляний звіринець») та її приятельці. П'єса носила назву «Покерна ніч».

Влітку 1947 року Вільямс вчергове змінює місто проживання — цього разу на Нью-Йорку, де знайомиться із режисером Еліа Казаном та разом із ним починає кастинг акторів для постановки п'єси.

Прем'єра «A Streetcar Named Desire» відбулась у театрі «Етель Баррімор» у Нью-Йорку 3 грудня 1947 року. Роль Стенлі Ковальськи зіграв 23-річний Марлон Брандо, Бланш — 38-річна Джессіка Тенді.

П'єса «A Streetcar Named Desire» широко відома та витримавша безліч постановок у світі, театральних та кіновтілень, за відсутності помітної літературної та сценічної історії в Україні, в обігу має кальку з російського перекладу її назви, що спричиняє серйозні неузгодження зі змістом п'єси.

Російською п'єса була перекладена як «Трамвай „Желание“» у 1985 році радянським американистом Владичем Нєдєліним (1924 — 1986). Український текст п'єси з'явився лише у 2011 році. Його автор — виходець із Західної України, який більшу частину життя прожив у діаспорі, поет-модерніст, прозаїк, перекладач та літературний критик, старійшина Нью-Йоркської письменницької групи Богдана Бойчука (1927 — 2017). Його версія перекладу — "Трамвай «Жадання»[1].

В оригіналі — A Streetcar Named Desire, фраза з трьох слів, чітко ритмізований поетичний рядок — тристопний ямб. Слово named означає «на ім'я», «під іменем» і на відміну від called — «який називається» — застосовується радше до людей. Desire — не просто бажання, а бажання палке, тобто — жадання, пристрасть, жага, навіть хтивість. Ці ключові значення втрачаються, нівелюються у калькуванні російського «Трамвай Желание» — «Трамвай „Бажання“». Якщо російською мовою «желание» може включати сексуальний, еротичний компонент, то українською, за наявності точніших, як семантично, так і стилістично маркованих відповідників, застосування слова «бажання» викривляє задум автора і ніяк не реалізується в самому тексті, на змістовному рівні.

На думку Тетяни Некряч, перекладачки, кандидатки філологічних наук, доцента Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, назвою, яка б українською передавала всі смислові, контекстуальні, підтекстові та структурно-ритмічні риси оригінальної англійської назви, може бути «Трамвай під назвою „Жадання“», «Трамвай на імення „Жага“», або «Трамвай під іменем „Жадання“»[2][3].

• Бланш Дюбуа
• Стелла — її сестра
• Стенлі Ковальскі — чоловік Стелли
• Харольд «Мітч» Мітчелл
• Юніс Хаббел
• Стів Хаббел
• Пабло Гонсалес
• Негритянка
• Лікар
• Наглядачка
• Юнак — агент по листуванню
• Мексиканка
• Рознощик
• Перехожий
• Матрос

• 1947 — «A Streetcar Named Desire» by Tennessee Williams, Signet — оригінальне видання
• 1985 — «Трамвай „Желание“» — російський переклад Владича Неделіна[4]
• 2011 — «Трамвай „Жадання“» — український переклад Богдана Бойчука[5]
• 2020 — «Трамвай на імення Жага» — український переклад Татяни Некряч — створено на замовлення Національного драматичного театру ім. І. Франка для постановки вистави режисером Іваном Уривським[6]

Сцена з вистави «A Streetcar Named Desire» (1947): Джессіка Тенді, Кім Гантер та Марлон Брандо

• 1947, 3 грудня — «A Streetcar Named Desire»; реж. ??? (театр «Етель Баррімор», м. Нью-Йорк) — Марлон Брандо (Стенлі Ковальськи), Джессіка Тенді (Бланш)
• 2013, 21 липня — «Трамвай „Жадання“»; реж. Сергій Архипчук (Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв, м. Ужгород) — Михайло Фіщенко, Тарас Гамага, Катерина Якубик-Гамага, Оксана Карпович, Кароліна Білак, Олександр Мавріц, Юрій Шкляр, Василина Грицак, Вікторія Варга, Степан Барабаш, Дмитро Сньозик, Юрій Мочарко, Олена Сайдулаєва — український переклад Богдана Бойчука[7][8]
• 2020, 3 листопада — «Трамвай „Бажання“»; реж. Іван Уривський (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка (камерна сцена), м. Київ) — Дмитро Рибалевський та Михайло Кукуюк (Стенлі Ковальськи), Тетяна Міхіна та Тетяна Шляхова (Бланш), Світлана Косолапова та Віра Зінєвіч (Стелла), Олександр Печериця та Дмитро Чернов (Мітч)[9][10][11]

• Трамвай «Бажання», 1951, режисер Еліа Казан. 4 премії «Оскар» з 12 номінацій.
  • Вів'єн Лі — Бланш Дюбуа
  • Марлон Брандо — Стенлі Ковальськи
  • Кім Хантер — Стелла Ковальськи
  • Карл Молден — Харольд «Мітч» Мітчелл
• Трамвай «Бажання» (фвльм, 1984) — телефільм, режисер Джон Ерман.
• Трамвай «Бажання» (фільм, 1995) — телефільм, режисер Гленн Джордан.
  • Джессіка Ленг — Бланш Дюбуа
  • Алек Болдуїн — Стенлі Ковальськи
  • Дайан Лейн — Стелла Ковальськи
  • Джон Гудмен — Харольд «Мітч» Мітчелл

• Трамвай «Желание» в бібліотеці Максима Мошкова
• Трамвай «Желание». Брифли.
• Наталья Костылева. Трамвай «Желание» Теннеси Уильямса. ХайВей.