Рибалевський Дмитро Олексійович

У 2007 році прийшов на прослуховування до Національного драмтеатру ім. І. Франка. Після показаного уривка з п'єси «Брехня» Володимира Винниченка і вокального номера, голоси приймальної комісії поділилася порівну — шість «за» і рівно стільки ж «проти». Фінальне рішення взял на себе художній керівники театру Богдан Ступка, який і визначив подальшу долю Дмитра. Вже того ж дня молодой актор поступив до штату театру і став до репетиції «Кавказького крейдяного кола» — вистави за Брехтом у постановці Лінаса Зайкаускаса[2][3].

Задіяний у виставах київських театрів. Популярність актору принесла роль ветерана Червоної Армії у виставі «Слава героям!» спільного проекту театрів «Золоті ворота» та Франківського драмтеатру. Головний герой, у виконанні Дмитра Рибалевського та Олексія Гнатковского, — незмінні, решта акторів окремий в Києві та Івано-Франківську[2][4][5].

За головними ролями на сценах запрошених театрів, отримує ведучі ролі і в рідному театрі. У 2018 році отримує роль Парфена Рогожина в постановці «Ідіота» Достоєвського у постановці Юрія Одинокого, а в першій постановці на посту головного режисера Дмитра Богомазова — виконавець титульної ролі в шекспірівській трагедії «Коріолан». Роль Коріолана приносить першу номінацію на здобуття театральної премії «Київська пектораль», а сукупність театральних досягнень виводить у TOP-10 найхаризматичніших акторів Києва за версією театральної премії «Дзеркало сцени» щотижневика «Дзеркало тижня»[6][7]. У 2020 році актор втілює образи Михайла Гурмана у виставі «Украдене щастя» та Стенлі у «Трамваї „Бажання“».

У кінематографі зайняв позицію не пропонувати себе на кастингах. На знімальний майданчик потрапляє за запрошенням тих, хто бачив його театральні роботи. Відпочатку відмовляється від ролей бандитів, міліціонерів з причин того, що подібні персонажі зазвичай позбавлені власної історії та експлуатують лише їх візуальні штампи. Виключення — роль в арт-хаусній стрічці Валентина Васяновича, де наркоман Рибалевського — комічний герой із власною історією.

Серед інших робіт — роль у ганстерській кримінальній комедії Любомира Левицкого «Ломбард», яку почали знімати 2008-го, а завершили тільки 2012-го з причин економічної кризи; російський «дембель» у фільмі про другу чеченську війну оскароносного режисера Мішеля Хазанавічуса «Пошук»; Василь в історічній екранізації балади Тараса Шевченка «У тієї Катерини» — фільм «Толока» режисера Михайла Іллєнка тощо[8].

Дмитро — член акторської династії. Жінка — Анастасія Чумаченко і тесть Анатолій Чумаченко — актори Національного драматичного театру ім. Івана Франка.

Виховує чотирьох дітей — Марго, Марк, Марта, Макар[8].

Живе і працює в Києві.

В театрі ім. Івана Франка зіграв понад 25 ролей:[9]

1. 1999 — «Бременські музиканти» Ю. Ентіна, В. Ліванова, Г. Гладкова; реж. Дмитро Чирипюк — Трубадур (введення)
2. 2000 — «Пігмаліон» Б. Шоу; реж. Сергій Данченко — Фредді (введення)
3. 2003 — «Ех, мушкетери, мушкетери…» Є. Євтушенка; реж. Петро Ільченко — Людина з натовпу (введення)
4. 2005 — «Шякунтала» А. Приходько за мотивами Махабхарати; реж. Андрій Приходько — Воїн (введення)
5. 2005 — «Новорічна одісея» Дмитра Буковинця; реж. Оксана Ромашенко і Дмитро Чирипюк — Дід Мороз / Дід казкар
6. 2007 — «Весілля Фігаро» П. Бомарше; реж. Юрій Одинокий — Діджей
7. 2007 — «Лев і Левиця» І. Коваль; реж. Станіслав Мойсеєв — Сергій, син Лева Толстого
8. 2007 — «Кавказьке крейдяне коло» Б. Брехта; реж. Лінас Зайкаускас — Симон Хахава / Сосо[12]
9. 2008 — «…Я згадую… Амаркорд» Олени Сікорської; О. Білозуба; реж. Олександр Білозуб — Персонаж фільму
10. 2008 — «Едіт Піаф. Життя в кредит» Ю. Рибчинського, В. Васалатій; реж. Ігорь Афанасьєв — Лікар
11. 2008 — «Легенда про Фауста» за мотивами творів Йоганна Шпіса, Кристофера Марло та Гейсельбрехта; реж. Андрій Приходько — Янгол / Демон / Студент
12. 2009 — «Назар Стодоля» Т. Шевченка; реж. Юрій Кочевенко — Козак
13. 2009 — «В неділю рано зілля копала» О. Кобилянської; реж. Дмитро Чирипюк — Вуйко
14. 2009 — «Котигорошко. І покотилася горошина…» А. Навроцького; реж. Петро Ільченко — Змій
15. 2009 — «На полі крові» за драматичною поемою Лесі Українки; реж. Юрій Розстальний — Прочанин[13]
16. 2010 — «Дорогу красі» В. Винниченка; реж. Катерина Чепура — Михайло[14]
17. 2010 — «Урус-Шайтан» Ігоря Афанасьєва; реж. Ігор Афанасьєв — Ілько Перебийніс[15]
18. 2011 — «Гімн демократичної молоді» Сергія Жадана; реж. Юрій Одинокий — Сан Санич[16]
19. 2011 — «Попелюшка» Євгена Шварца; реж. Петро Ільченко — Лісничий / Кучер
20. 2011 — «Голгофа» за Лесею Українкою; реж. Юрій Розстальний — Прочанин / Іуда / Старий
21. 2012 — «Натусь» Володимира Винниченка; реж. Катерина Чепура — Роман Віталійович[14]
22. 2013 — «Квітка Будяк» Наталки Ворожбит; реж. Станіслав Мойсеєв — Незнайомець з Контакту
23. 2015 — «Ерік XIV» Августа Стріндберга; реж. Станіслав Мойсеєв — Макс, прапорщик
24. 2016 — «Річард III» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Автанділ Варсімашвілі — Лорд Стенлі[17]
25. 2016 — «Три товариші» за романом Еріха Марії Ремарка; реж. Юрій Одинокий — Альфонс, бармен[18]
26. 2018 — «Ідіот» за романом Федора Достоєвського; реж. Юрій Одинокий — Парфен Семенович Рогожин[19][20]
27. 2018 — «Коріолан» за трагедією Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — Кай Марцій, згодом Коріолан[21][22][23]
28. 2019 — «Лимерівна» Панаса Мирного; реж. Іван Уривський — Кнур
29. 2020 — «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка; реж. Дмитро Богомазов — Михайло[24][25][26]
30. 2020 — «Трамвай „Бажання“» за п'єсою Теннессі Вільямса; реж. Уривський Іван — Стенлі

1. 2015 — «Легені» («Lungs») Д. Макмиллана — читка п'єси; реж. Орест Пастух[27]
2. 2016 — «Слава героям!» П. Арье; реж. Стас Жирков — Андрій Васильович Чумаченко, ветеран Червоної Армії (Театр «Золоті ворота» (м. Київ) та Франківський драмтеатр)[28][29]
3. 2016 — «Ілюзії» І. Вирипаєва; реж. Стас Жирков (Театральна агенція «ТЕ-АРТ», Театр «Золоті ворота»)[30]
4. 2017 — «Hamlet» (неоопера жахів) за мотивами трагедії «Гамлет» В. Шекспіра у перекладі Юрія Андруховича, музика Романа Григоріва та Іллі Разумейка; реж. Ростислав Держипільський — Полоній (Франківський драмтеатр)[31]