Тритузне (Кам'янське)

Тритузне — історична місцевість міста Кам'янське, колишнє козацьке село. Розташоване на правому березі правої притоки Дніпра річки Коноплянка при її впадінні у Дніпро між колишнім Кам'янським (сьогодні — центр Кам'янського) й Карнаухівкою.

Історія

Назва Тритузне пішла від місцевого запорозького старшині Кодацької паланки Данила Семененка, що прозвався Трейтузом (Тритузом)[1].

За Запорозької Січі входила до Кодацької паланки.

На 1859 рік Тритузне було державним селом. Тут було 256 подвірь 1 православна церква й мешкало 1803 особи.[2]

За часів Російської імперії відносилось до Романківської волості Катеринославського повіту.

На 1886 рік у селі Тритузне мешкало 1580 осіб; було 314 дворів й православна церква[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2528 осіб (1252 чоловічої статі та 1276 — жіночої), з яких всі — православної віри[4].

Була прокладена залізниця «Запоріжжя-Кам'янське-Тритузна».

За даними на 1908 рік[5] в селі мешала 3114 осіб (1536 чоловіків та 1578 жінок), налічувалось 541 дворове господарство.

Левада — пустинь між Тритузним й Кам'янським була забудована на початку 20 сторіччя 60 будинками. Відомі купці стали власниками будинків № 16 були брати Гузєєви, № 45 — Василь Бабаскін. В одному з 2-х будинків без номерів біля нижньої водокачки проживав батько відомого кам'янчанина, художника-графіка, Роберта Лісовського, учня Георгія Нарбута Антон Лісовський.[6]

Тритузне починалося східніше за одну з найдавніших вулиць Кам'янського Колеусівської. У місціні вулиці першим поселенцем був запорозький козак козака Колеус (Коліуш).[6]

1938 року Тритузне увійшло у склад Кам'янського.[6]

1946 року Тритузне відселене для будівництва секретного радянського заводу по виробництву атомних, військових бомб та згодом боєголовок. Для спорудження заводу у виселеному селі розмістили полонених німців[джерело?].

Після 1947 року Тритузне було майже повністю поглинене переважно територією Придніпровського хімічного заводу та виселено внаслідок близькості несумісних з санітарними нормами шкідливого виробництва.

Відновлена стара православна церква святого Миколая.

Відомі особистості

В поселенні народився:

Див. також

Джерела

  • Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
  • Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  • рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911

Примітки

  1. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии (церкви - приходы XVIII ст.). вып. I (російська). Екатеринослав. 1880. с. 154.
  2. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-63)
  5. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
  6. Шапочкіна, І. В. Історія та топоніміка Кам’янского кін. XIX- поч. XX ст. Процитовано 20 жовтня 2016. Проігноровано невідомий параметр |Посада автора= (довідка)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.