Нарбут Георгій Іванович

Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут (25 лютого (9 березня) 1886(18860309), Нарбутівка 23 травня 1920, Київ) — український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один із засновників і ректор Української Академії Мистецтв. Брат поета Володимира Нарбута, батько художника Данила Нарбута і танцівниці Марини Березовської.

Нарбут Георгій Іванович

Народження 25 лютого (9 березня) 1886 або 26 лютого 1886(1886-02-26)[1]
Нарбутівка, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть 23 травня 1920(1920-05-23)[2][3][…] (34 роки)
  Київ, Українська СРР
(тиф)
Поховання Байкове кладовище
Національність українці
Країна  Російська імперія
 УНР
Жанр Графіка і ілюстрація
Навчання Санкт-Петербурзький державний університет
Діяльність художник, дизайнер поштових марок, графік
Напрямок графічний дизайн
Відомі учні Кирнарський Марко Абрамович
Автограф

 Нарбут Георгій Іванович у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Народився 25 лютого [9 березня] 1886(18860309) року на хуторі Нарбутівці Глухівського повіту, Чернігівської губернії, Російська імперія (зараз Сумська область, Україна), у сім'ї, яка походила з старовинного, але збіднілого литовського шляхетського роду.

Початкову художню освіту здобув самотужки. У 19061917 жив у Петербурзі. У 1896—1906 роках навчався у Глухівській чоловічій гімназії[4]. Деякий час вчився в Івана Білібіна і Мстислава Добужинського. У 1909 удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Симона Холлоші. Після повернення до Петербурга став членом «мистецького об'єднання Світ мистецтва».

У 19101912 працював над ілюстраціями до казок Ганса Крістіана Андерсена, байок Івана Крилова, народних казок і дитячих пісень.

Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва та геральдики, виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник (Владислава Лукомського і Вадима Модзалевського, 1914), «Герби гетьманів Малоросії» (1915), «Старовинна архітектура Галичини» (Юрія Лукомського, 1905), «Стародавні садиби Харківської губернії» (1917) та ін.

Щоліта приїздив в Україну до Глухова, де вивчав пам'ятки української старовини. Свій герб Нарбут підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець» (1912).

У березні 1917 переїхав до Києва. Створював ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів, гральних карт. Розробив поштові марки Української Народної Республіки в 30, 40 і 50 шагів. У вересні 1917 став професором графіки новоствореної Української Академії Мистецтв, а з грудня 1917 (за іншими даними, з лютого 1918) — її ректором. В цей період виконав цикл державних паперів, крім марок він розробляв банкноти, грамоти, листівки.

Опрацював проекти Державного Герба і Печатки Української держави. 18 липня 1918 гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом малу Державну печатку — зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб.

Згодом співпрацював із журналами «Наше минуле», «Зорі», «Солнце Труда», «Мистецтво» та ін. У 1918—1920 разом з Миколою Зеровим, Сергієм Єфремовим, Павлом Зайцевим і Вадимом Модзалевським створив літературно-художню містифікацію «неслужащого дворянина Лупу Юдича Грабуздова» («українського Козьму Пруткова», за висловом Максима Рильського), за «авторством» якого створювалися поезії, оповідання, пародійні «наукові» трактати, графічні твори тощо.

До учнів і послідовників Нарбута належать М. Кірнарський, Павло Ковжун, Роберт Лісовський, Леонід Хижинський, І. Мозалевський, А. Могилевський, Л. Лозовський, Антін Середа, Олексій Маренков. Художник підтримував тісні дружні стосунки з українськими культурними діячами різних напрямів і стилів (письменниками Миколою Зеровим, Павлом Тичиною, Михайлем Семенком, композитором Пилипом Козицьким, науковцями Сергієм Єфремовим, Вадимом Модзалевським, Павлом Зайцевим, Віктором Романовським, Стефаном Таранушенком).

Могила

Помер від епідемічного висипного тифу 23 травня 1920 у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2)

Творчість

Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського
Літера З, українська абетка
Мистецтво

Його творчість — це яскрава сторінка в українському мистецтві. Його цілком справедливо називали одним з найвизначніших графіків сучасності. Рання творчість зазнала значного впливу широковідомого об'єднання художників «Світ мистецтва». Крім творчості художників «Світ мистецтва» у галузі театрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське малярство і графіка XVIIXVIII століть, геральдика українських родів, графіка українських рукописів і стародруків. З часом Нарбут виріс у глибоко оригінального митця, довкола якого утворилась ціла школа з його послідовників у галузі графіки й ілюстрування книжок. Ним, разом з його сучасниками: Василем Кричевським, Тимофієм і Михайлом Бойчуками, Іваном Падалкою, Василем Седлярем, Оленою Кульчицькою, Антоном Середою, Олексою Новаківським, Петром Холодним та іншими майстрами започаткував стильові ознаки українського мистецтва 20 — 30-х років в графіці.

Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка» (1917), в якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут об'єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту. Нарбутівська «Українська абетка» й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому розумінню ним шрифтового мистецтва.[5]

Останнім великим мистецьким задумом Нарбута було ілюстрування «Енеїди» Івана Котляревського, але через передчасну смерть він встиг виконати лише одну ілюстрацію.

Мав величезний вплив і на становлення інших художників, таких як Сергій Конончук та Микола Алексєєв. Сергію Конончуку особливо імпонувала і була близькою творчість видатних російських радянських графіків і особливо Г. Нарбута, який був серед тих, хто поклав початок українській радянській графіці. Творча спадщина Г. Нарбута була для С. Конончука справжньою школою і джерелом творчого натхнення. Властиві йому тонка стилізація мотивів ампіру, звернення до традицій українського бароко, до орнаментики та геральдики старовинних українських гравюр вплинули на формування образної мови Конончука.

У 1919 р. мотивом кількох графічних творів Георгія Нарбута стали зображення трикутника Серпінського, зокрема візерунки, натхнені цією фігурою, використано ним при оформленні кількох номерів журналів "Мистецтво" (№№ 3—5/6, 1919 та № 1, 1920).

Є оформлювачем банкнот української гривні доби УНР.

Банкнота 500 гривень. Аверс
Банкнота 500 гривень. Реверс
Банкнота 100 гривень
Цей випуск шагів 1918 року розроблений графіками Антоном Середою й Георгієм Нарбутом.

Філателія

Блок до 120-річчя з дня народження Г. І. Нарбута (Mi #769) з марками, на яких зображено заставку для розділу "Поезія" журналу "Мистецтво", 1919

Фільмографія

Меморіальна дошка на честь Нарбута Георгія Івановича на вул. Володимирській, 64/13 у Києві, де він жив і творив

Див. також

Примітки

  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. RKDartists
  3. Benezit Dictionary of Artists — 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. Ткаченко В. Ю. Нарбутівка і Нарбути: науково-публіцистични нарис. — Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1998. — С. 24-25, 29
  5. ВІТОЛІН, Олександр (27 жовтня 2021). Підробки та шедеври: скільки коштує Нарбут?. Вікенд (укр.). Процитовано 30 січня 2022.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.