Тровафлоксацин

Тровафлоксацин був синтезований у лабораторії компанії «Pfizer» та представлений для клінічного використання у 1997 році[3] та допущений до продажу у США у лютому 1998 року.[4] Компанією-виробником була заявлена висока активність препарату щодо анаеробних мікроорганізмів, пневмококів та більшості штамів Pseudomonas aeruginosa.[5] Було заявлено про низький ризик побічних ефектів при застосуванні тровалофлоксацину. Наприклад, повідомлено, що частота фотодерматозу при застосуванні препарату становить менше 0,5%[6]; частота побічних реакцій з боку травної системи (нудота, блювання), згідно повідомлень, складала 4—8% ; частота появи головокружіння складала 3—11%.[7] Зразу ж після виходу тровафлоксацину на фармацевтичний ринок США почали фіксуватися випадки важких уражень печінки та жовчевих шляхів.[4] Було повідомлено, що протягом року було зареєстровано 140 випадків ураження печінки у 2,5 мільйонів пацієнтів, які застосовували у лікуванні тровалофлоксацин, 6 із яких виявились смертельними.[1] Пізніше було уточнено, що частота важких уражень печінки склала 58 на 10 мільойонів випадків застосування препарату.[8] Усього доведено 14 випадків печінкової недостатності, пов'язаної із прийомом тровафлоксацину, 4 випадки трансплантацій печінки та 5 смертельних випадків.[3] У зв'язку із цими фактами FDA у червні 1999 року обмежило застосування тровафлоксацину[4], а вже у травні 1999 року призупинено, а пізніше і заборонено викаристання тровафлоксацину в Європі.[1] Причиною важкої гепатотоксичності препарату вважають наявність у молекулі тровафлоксацину дифторфенільної групи, імовірного утворення антигенів, які викликають реакції гіперчутливості до клітин печінки, та переважний печінковий метаболізм препарату.[3] З 2011 року тровафлоксацин був заборонений до використання у США.[9]

У 1996 році компанія «Pfizer» організувала клінічні випробування тровафлоксацину в Нігерії у провінції Кано під час епідемії менінгіту. У клінічних дослідженнях взяли участь 200 дітей, із яких у 100 дітей у лікуванні менінгіту застосовували тровафлоксацин, а у 100 дітей у лікуванні застосовувався цефтріаксон, як золотий стандарт лікування менінгіту цефалоспоринами.[10][11] Під час клінічних досліджень спостерігались часті побічні явища застосування тровафлоксацину — втрата зору, глухота, пошкодження головного мозку, які не спостерігались при застосуванні тровафлоксацину при захворюваннях інших органів та систем.[12][13][14] Окрім цього, під час клінічних досліджень померли 11 дітей (із них 5 — при застосуванні тровафлоксацину)[11], ще кілька десятків дітей стали інвалідами.[10] Уряд Нігерії у 1997 році зажажав від компанії «Pfizer» виплати компенсації у 7,5 мільярдів доларів США.[10] Спочатку компанія заперечуваа свою провину у загибелі та інвалідності у дітей, мотивуючи це тим, що під час епідемії загинуло значно більше людей, і застосування антибіотику допомогло врятувати значно більше людських життів[10], але після подачі позовів до судів США компанія вирішила піти на мирову угоду із владою Нігерії та виплатити компенсацію у розмірі 75 мільйонів доларів, що рівно у 100 разів менше, ніж початкова сума позову.[15][10]

• Тровафлоксацин (англ.)