Трубкокрут глодовий

Трубкокру́т глóдовий (Tatianaerhynchites aequatus) — вид жуків родини Трубкокрути (Attelabidae). Інші назви — трубкокрут червонокрилий глодовий, Caenorhinus aequatus та Neocaenorhinus aequatus. Це комаха 2,5 — 5 мм завдовжки, здатна пошкоджувати плодові дерева та декоративні чагарники[2].

?
Трубкокрут глодовий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина: Трубкокрути (Attelabidae)
Підродина: Rhynchitinae
Триба: Rhynchitini
Рід: Tatianaerhynchites
Вид: aequatus
Tatianaerhynchites aequatus
Linnaeus, 1767
Синоніми
Attelabus bicolor Rossi , 1792; Rhynchites ruber Fairmaire, 1859; Rhynchites semiruber Stierlin, 1864; Merhynchites creticus Voss, 1955; [1]
Посилання
Вікісховище: Tatianaerhynchites aequatus
Віківиди: Tatianaerhynchites aequatus
EOL: 10191817
NCBI: 1342243

Зовнішній вигляд

Основні ознаки[3].

  • тіло червоно-брунатне, вкрите довгими волосками, що стирчать; низ майже чорний, голова й передньоспинка мідного кольору, інколи надкрила вздовж шва затемнені;
  • головотрубка вигнута й розширена до вершини, вкрита крапочками й борозенками, у самиць помітно довша, ніж у самців;
  • голова позаду очей паралельнобічна, без шиєподібної перетяжки;
  • другий членик вусиків довший від першого;
  • передньоспинка завширшки і завдовжки майже однакова, із перетяжкою біля переднього краю;
  • надкрила з максимальною шириною біля середини, із добре вираженими плечима, передостання точкова борозенка зливається із останньою біля середини надкрил;
  • перший членик лапок довший від другого, третій — від п'ятого, кігтики при основі розщеплені, із зубцем.

Яйце біле, видовжено-овальне. Личинка жовтаво-біла, з бурою головою, потовщена у грудній частині і звужена дозаду. Лялечка жовтувато-біла, до 4 мм завдовжки[4].

Географічне поширення

Вид поширений майже по всій Західній Палерктиці, за винятком Північної Африки — від Португалії до Західного Казахстану і Туркменістану[1][3]. В Україні не реєструвався лише у Сумській області[5].

Спосіб життя

Вид є мешканцем листяних лісів, лісосмуг, чагарнику, парків та садів. Імаго і личинки зимують у поверхневому (1-1,5 см) шарі ґрунту або під опалим листям. Активні жуки з'являються у квітні, досягаючи максимальної чисельності, коли починається цвітіння кормових рослин. Комахи гризуть бруньки, згодом переходять на молоді листочки, а пізніше на молоді плоди[4]. Жуки є олігофагами на деревах і кущах родини розових — на яблуні, сливі, айві, груші, мушмулі, терені, горобині, вишні, глоді[6].

Самиці відкладають яйця у зав'язі квітів: у кісточкових одне яйце на плід, у сім'ячкових — до трьох-чотирьох. Личинка виходить через 12–14 діб. Вона харчується ядерцем (кісточкових) або насінням та м'якіттю (сім'ячкові). У другій половині травня та у червні більшість уражених плодів стає падалицею.

Наприкінці серпня — у вересні личинки полишають плоди і зариваються у ґрунт. Тут частина з них заляльковується, згодом з лялечок виходять жуки нового покоління, які зимують. Частина ж личинок лишається у діапаузі аж до наступної осені, коли вони заляльковуються[4].

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших видів, глодовий трубкокрут є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Шкода від нього може виявитись помітною у агроценозах — плодових садах, парках та декоративних насадженнях. Не виключено, що жуки переносять грибкового паразита плодів Monilinia fructigena, котрий прискорює їх опадання[6]. Оцінюючи чисельність виду шляхом обтрушування крони дерев, приймають рішення про необхідність обробки її інсектицидами. Це роблять на фазі виокремлення бутонів, а у разі потреби повторюють через 3–5 днів після цвітіння[4].

Примітки

  1. Alonso-Zarazaga, M.A.: Attelabidae, p. 134. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. — Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
  2. Тер-Мнасян, М. Є.. 81. Сем. Attelabidae — Трубковёрты, с. 485. Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Бієнко). Том 2. Жесткокрылые и веерокрылые. Ред. тома: Е. Л. Гурьева и О. Л. Крыжановский. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР", вып. 89). М.-Л.: Наука, 1965. 668 с.
  3. Легалов А. А. Новый род Tatianaerhynchites qen. n. (Coleoptera, Rhynchitidae, Rhynchitini) из Западной Палеарктики // Евразиатский энтомологический журнал, 2002, 1(1): 87–90 https://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/legalo96.htm
  4. Вредители сельскохозяйственных и лесных культур. Под ред. В. П. Васильева. 2-е изд. К.: Урожай, 1988. — 576 с.
  5. Yunakov, N., Nazarenko, V., Filimonov, R., Volovnik, S. A survey of the weevils of Ukraine (Coleoptera: Curculionoidea) (excluding Platypodinae and Scolytinae) (Zootaxa, 4404) — Magnolia Press. 2018. — 494 pp.
  6. Dieckmann, L. Beiträge zur Insektenfauna der DDR: Coleoptera — Curculionidae (Rhinomacerinae, Rhynchitinae, Attelabinae, Apoderinae) Beiträge zur Entomologie, 1974, 24(1): 5–54
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.