Трубкокрут глодовий

Основні ознаки[3].

• тіло червоно-брунатне, вкрите довгими волосками, що стирчать; низ майже чорний, голова й передньоспинка мідного кольору, інколи надкрила вздовж шва затемнені;
• головотрубка вигнута й розширена до вершини, вкрита крапочками й борозенками, у самиць помітно довша, ніж у самців;
• голова позаду очей паралельнобічна, без шиєподібної перетяжки;
• другий членик вусиків довший від першого;
• передньоспинка завширшки і завдовжки майже однакова, із перетяжкою біля переднього краю;
• надкрила з максимальною шириною біля середини, із добре вираженими плечима, передостання точкова борозенка зливається із останньою біля середини надкрил;
• перший членик лапок довший від другого, третій — від п'ятого, кігтики при основі розщеплені, із зубцем.

Яйце біле, видовжено-овальне. Личинка жовтаво-біла, з бурою головою, потовщена у грудній частині і звужена дозаду. Лялечка жовтувато-біла, до 4 мм завдовжки[4].

Вид поширений майже по всій Західній Палерктиці, за винятком Північної Африки — від Португалії до Західного Казахстану і Туркменістану[1][3]. В Україні не реєструвався лише у Сумській області[5].

Вид є мешканцем листяних лісів, лісосмуг, чагарнику, парків та садів. Імаго і личинки зимують у поверхневому (1-1,5 см) шарі ґрунту або під опалим листям. Активні жуки з'являються у квітні, досягаючи максимальної чисельності, коли починається цвітіння кормових рослин. Комахи гризуть бруньки, згодом переходять на молоді листочки, а пізніше на молоді плоди[4]. Жуки є олігофагами на деревах і кущах родини розових — на яблуні, сливі, айві, груші, мушмулі, терені, горобині, вишні, глоді[6].

Самиці відкладають яйця у зав'язі квітів: у кісточкових одне яйце на плід, у сім'ячкових — до трьох-чотирьох. Личинка виходить через 12–14 діб. Вона харчується ядерцем (кісточкових) або насінням та м'якіттю (сім'ячкові). У другій половині травня та у червні більшість уражених плодів стає падалицею.

Наприкінці серпня — у вересні личинки полишають плоди і зариваються у ґрунт. Тут частина з них заляльковується, згодом з лялечок виходять жуки нового покоління, які зимують. Частина ж личинок лишається у діапаузі аж до наступної осені, коли вони заляльковуються[4].

Подібно до інших видів, глодовий трубкокрут є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Шкода від нього може виявитись помітною у агроценозах — плодових садах, парках та декоративних насадженнях. Не виключено, що жуки переносять грибкового паразита плодів — Monilinia fructigena, котрий прискорює їх опадання[6]. Оцінюючи чисельність виду шляхом обтрушування крони дерев, приймають рішення про необхідність обробки її інсектицидами. Це роблять на фазі виокремлення бутонів, а у разі потреби повторюють через 3–5 днів після цвітіння[4].