Тріалетійська середньокам'яна культура

Кавказ та Закавказзя:

• Едзані (Грузія)[9]
• Чох (Азербайджан), шари E-C200
• Котіас-Клде, шар B[10]

Східна Анатолія:

• Халлан-Кемі[9] (приблизно від 8600-8500 років до Р. Х. до 7600-7500 років до Р. Х.[10])
• Невалі-Чорі демонструє деякі тріалетійські домішки в контексті близькосхідної культури докерамічного неоліту B

Тріалетійський вплив помітний у:

• Джафер-Гьоюк (Cafer Höyük)[9]
• Бой-Тепе

Південно-східний Надкаспій:

• Хуто (Іран)[9]
• Алі-Тепе (Іран) (від приблизно 10500 років до Р. Х. до 8870 року до Р. Х.[10])
• Поясова печера (Іран), шари 28-11 (рештки останнього датуються приблизно 6 тис. до Р. Х.)
• Дам-Дам-Чешме II (Туркменістан), шари 7-3

Приналежність цих пам'яток надкаспійської середньокам'яної доби до тріалетійської культури було піддано сумніву.[11]

Виявлено відмінності[11] між тріалетійським та каспійським мезолітом південно-східного Надкаспію (представленим такими пам'ятками, як Комішан, Хуто, Камарбанд та Алі-Тепе), хоча Надкаспійський мезоліт раніше приписувався Тріалетійській культурі Стефаном Козловським (1994, 1996 та 1999), Козловським й Ораншом (2005), та Перегрином й Ембер (2002). Ці відмінності були встановлені шляхом детального вивчення розкопу Комішана та зумовлені основними відмінностями культурного середовища.

На відміну від тріалетійської промисловості, що розвивалась у степових прибережних та гірських середовищах, як, наприклад, у долині річки Храмі та гірській окрузі Чох, надкаспійська середньокам'яна культура зосереджувалася перехідному середовищі між Каспійським морем, рівниною таЕльбруськими горами. Надкаспійські мезолітичні мисливці-збирачі жили з морських багатств та використовували місцеву високоякісну сировину, тоді як тріалетійці Чоху та Тріалетії завозили сировина, розташовану на відстані 100 км.

Кмло-2 — це скельний навіс-укриття, розташований на західному схилі долини річки Касах[12] на масиві згаслого вулкану Арагац у Вірменії. Здається, що поселення мала 3 різні періоди заселення (11000–9000 роки до Р. Х., 9000–7000 роки до Р. Х. та 6000-4000 роки до Р. Х.).[13][14] Кам'яні вироби цих трьох періодів виявляє подібності, такі як переважання мікролітів, дрібних ядер та обсидіану як сировини. Нерівносторонні скребки зі спинкою є переважають серед мікролітів; ці знаряддя схожі на пізні пізньо-давньокам'яні знаряддя Калавана-1 та зі середньокам'яного шару B Котіас-Клде. Також відзначено спорідненість кам'яних виробів Кмло-2 з кінцево-давньокам'яними та докерамічними новокам'яними пам'ятками Таврських і Загроських гір.[15]

Гаспарян[14] висловився про подібності виробів, виявлених в печері Апнаґюх-8 (Кмло-2):

Зробимо висновок, що індустрія Апнаг'юха-8 ближче до виробничих комплексів з традиціями мезоліту та / або періоду пізнього палеоліту. Але сьогодні важко показати будь-яку культуру чи археологічне джерело у Вірменії, що належить до періодів, що передували Апнаг'юху-8 і могли бути його джерелом чи прототипом. Єдиною пам'яткою, що з'явилася до Апнаг'юза-8, є Калаван-1, пізньо-давньокам'яна стоянка, що датується 16-14 тисячоріччями до Р. Х., коли мікроліти геометричних форм були повністю відсутні. Незважаючи на те, що індустрія Апнаґюх-8 виявляє деяку схожість з зарзійською та тріалетійською культурами, аналітичні дослідження для підтвердження цього зрівняння все ще в роботі.

Шар III Кмло-2 містив так звані «знаряддя Кмло».[16] Знаряддя Кмло характеризуються «безперервною та паралельною ретушшю тиском відшаруванням одного або обох бічних країв».[12] До знарядь стоянок культури Палурі-Нагутні Грузії, були виявлені подібні ним «знаряддя Чайоню» з новокам'яних східноанатолійських і північномесопотамських стоянок Чайоню, Джафер-Гьойюк, Шимшара,[13] датованих 8000-6000 роками до Р. Х., та деякі виявлені у шарі А2 печери Котіас-Клде. Існує припущення, що знаряддя Кмло є відмінними рисами культури, утворенної приблизно у 9000-7000 роках до Р. Х. на високогір'ї Західної Вірменії, і що продовжувалася принаймні до 6000-4000 років до Р. Х.. Також припускається про місцевий розвиток знарядь Кмло.

Про кінець тріалетійської культури відомо мало. Припускається занепад культури у 6000-5000 роках до Р. Х..[9] Від цього часу з'являються перші свідчення про джейтунську культуру, що, ймовірно, перетворилася зі східного відгалуження тріалетійської культури. Також, того часу з'являються перші неолітичні матеріали Паскової печери.

Пропонується, що в південно-західному куті тріалетійської культури[9] на стоянках, як Джафер-Гьойюк, культура розвинулася до місцевого варіанту месопотамського докерамічного неоліту В приблизно в 7000-6000 роках до Р. Х.

Стефан Козловський припускає, що, схоже, триалетійська культура не має продовження в неоліті Грузії (як, наприклад на стоянках Палурі й Кобулеті). Хоча в 5000-4000 роках до Р. Х. певні мікроліти, подібні до триалетійських, знову з'являються в Шулаверіс-Гора (див. шулавері-шомуська культура) та в Ірміс-Гора.

Плодючий півмісяць близько 7500 р. до Р. Х., з головними місцями доби докерамічного неоліту. На карті зображені деякі стоянки, пов'язані з тріалетійською культурою: Халлан-Чемі та Невалі-Чорі.