Турухан

Витік річки Турухан починається з невеличкого озера в Туруханському районі, на висоті приблизно 125 м над рівнем моря, приблизно за 40 км на південний захід від міста Ігарки. Протікає територією Туруханського району по Нижньоєнісейській височині Західно-Сибірської рівнини серед лісотундри. У верхній течії тече на південь — південний схід у звивистому руслі, серед доволі високих пологих берегів, які складаються з рихлої глини та мулистого піску, крізь який просочуються залізисті джерела, що забарвлюють воду в червонуватий колір і роблять її несмачною.

У нижній течії русло повертає на південний — схід, а далі на схід. Приблизно на 150 км від гирла має низькі пологі болотисті береги, які затоплюються весняними паводками, під час яких, завдяки сильним паводкам на річці Нижня Тунгуска, яка впадає у Єнисей з протилежного правого берега, відбувається зворотня течія води і переміщення льоду вгору по річці з утворенням значних торосів. З цієї ж причини в гирлі річки був утворений острів Великий Шар. Впадає у Єнісей, за 971 км від його гирла, з лівого берега, за 5 км на схід від села Старотуруханськ, навпроти селища Туруханськ, на висоті 5 м. Поблизу гирла ширина річки доходить до 300—370 метрів, при глибині до 3-3,5 метрів і швидкості потоку — до 0,3 м/с.

Довжина річки — 639 км. Площа басейну — 35800 км². Повне падіння рівня русла від витоку до гирла становить 120 м, що відповідає середньому похилу русла — 0,19 м/км.

Судноплавна в нижній течії на 270 км від гирла. Влітку річка сильно міліє і стає непридатною для судноплавства.

Живлення річки змішане, снігове та дощове, з перевагою снігового. Замерзає в жовтні з утворенням полою аж до січня. Розкривається після Єнісею в травні-червні.

Середньорічна витрата води в гирлі становить 371 м³/с. За період спостереження протягом 51 року (1941–1999) на станції у селищі Янів Стан, за 227 км від гирла, середньорічна витрата води становила 107,64 м³/с[5] для водного басейну 10100 км², що становить трохи більше 28 % від загальної площі басейну річки, яка становить 35800 км². Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — понад 336,35 міліметри на рік[5].

За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік становив 4,85 м³/с (у березні), що становить менше 0,7 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить майже — 727,55 м³/с і вказує на дуже велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 1,45 м³/с (у межень березня 1977 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1160 м³/с (у червні 1959 року)[5].

Показники середньомісячної витрати води річки: Турухан
за 51 рік спостереження 1941-1999 на станції: у с-щі Янів Стан (за 227 км від гирла), м³/с:

Джерело: Turukhan At Yanov Stan (англ.). на R-ArcticNET.

Річка Турухан приймає понад п'ять десятків приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 15, із них понад 100 км — 5 (від витоку до гирла):[6][7]

• Найдовші річки Росії

• Річка Турухан // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Турухан / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)