Тілля-Карі

Медресе Тілля-Карі (узб. Tillа Qori madrasasi — Позолочене медресе) — культова, духовно-просвітницька і освітня будівля XVII століття в Самарканді на площі Регістан. Найновіша будівля на площі, що разом з медресе Улугбека і медресе Шердор утворює цілісний архітектурний ансамбль. У 2001 році спільно з іншими пам'ятками Самарканду внесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Медресе Тілля-Карі
узб. Tillа Qori madrasasi
Головний вхід в медресе
Головний вхід в медресе
39°39′20″ пн. ш. 66°58′30″ сх. д.
Країна Узбекистан
Місто Самарканд
Конфесія іслам
Тип Медресе
Тип будівлі медресе
Стиль ісламська архітектура, бухарська архітектура
Засновник Ялангтуш Бахадур
Дата заснування 1660
Будівництво 1646 —1660 роки
Статус  охороняється законом
Медресе Тілля-Карі
Медресе Тілля-Карі (Узбекистан)
 Медіафайли у Вікісховищі
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №603 (англ.)

Історія
Тілля-Карі між 1905—1915. Світлина С. Прокудіна-Горського

Будівництво медресе Тілля-Карі розпочалося в 1646 році за наказом удільного правителя (хакіма) Самарканда Ялангтуша Бахадура, що походив із узбецького роду алчін[1][2][3], на місці збудованого ще в XV столітті і сильно зношеного караван-сараю Мірзої з частковим використанням його фундаментів і стін. В час зведення медресе соборні мечеті Самарканда (Бібі-Ханим і Аліке Кукельташа) були зруйновані, і при проектуванні було вирішено поєднати в будівлі медресе вищу духовну школу і джума-мечеть. Будівельні та оздоблювальні роботи тривали 14 років і були завершені в 1660 році вже після смерті Ялангтуша Бахадура. Це, скоріш за все, послужило причиною недбалого оздоблення деяких елементів медресе і незавершення зовнішнього купола мечеті Тілля-Карі. Збудоване на площі Регістан медресе Тілля-Карі додало розташованому тут архітектурному ансамблю закінчений вигляд. У XIX столітті медресе було пошкоджено сильним землетрусом (1817/18 рік)[4]. Особливо постраждав вхідний портал. Обрушилася його верхня частина разом з тимпаном. За розпорядженням еміра Хайдара портал був відновлений, але вже без кахельної обробки. До початку XX століття велику частину облицювання медресе було втрачено. Реставраційні роботи розпочалися в 20-х роках XX століття, тоді були здійснені спроби порятунку уцілілих фрагментів декору. На початку 30-х років були проведені роботи по відновленню облицювання зовнішніх фасадів. У 1950—1958 роках були відреставровані дворові фасади медресе і барабан купола мечеті. У першій половині 70-х років відновили декор тимпана головного порталу і зведений зовнішній купол мечеті. У 1979 році відновлено розписи інтер'єру мечеті. В даний час в медресе Тілля-Карі розміщується експозиція музею реставрації площі Регістан.

Тілля-Карі між 1905—1915. Фото С. Прокудіна-Горського

Архітектура
Міхраб мечеті

Медресе Тілля-Карі розташоване в північній частині площі Регістан і завершує південний архітектурний ансамбль з трьох медресе. Це квадратна в плануванні споруда загальною площею 75х75 метрів. Архітектор, очевидно належав до бухарської архітектурної школи, не скопіював пропорції двох інших розташованих на площі медресе, а розв'язав цю задачу композиційно, витягнувши крила головного фасаду, чим надав площі замкнутого виду. Зміна пропорцій головного фасаду повпливала на її виразність, будучи центральним елементом композиції, медресе Тілля-Карі грає роль фону для двох інших більш монументальних медресе.

Головний фасад медресе виконаний у бухарському стилі. Він складається з центрального порталу і двоярусних передніх крил з арковими нішами виходять на площу 16-ти худжр (по вісім з кожної сторони і по чотири в ярусі). Симетрія фасаду підкреслена кутовими вежами-гульдаста, які одночасно можуть виконувати функції мінаретів. Головний вхідний портал пронизаний глибокою п'ятигранною нішею з трьома проходами. Просторий чотирьохайванний двір обнесений по периметру худжрами, розташованими в два поверхи по головному фасаду і в один — уздовж інших сторін. Із західного боку двору розташовано портально-купольний будинок мечеті Тілля-Карі. Для збереження симетрії двору на його центральних осях зведені додаткові дворові портали. Мечеть складається з трьох частин. У центрі хрестоподібне в плануванні приміщення, перекрите подвійним куполом, де розташовується оброблений мармуром міхраб і одиннадцятиступінчастий мармуровий мінбар. З обох сторін до центральної зали примикають відкриті з боку двору галереї на стовпах.

Зовнішні та дворові фасади медресе облицьовані цегляною і складальною мозаїкою і майолікою з геометричними, рослинними та епіграфічними орнаментами. Надзвичайно щедро прикрашене приміщення мечеті. Його стіни і купол суцільно вкриті розписом в техніці кундаль із застосуванням позолоти.

Примітки
  1. Хорошхин А. П. Сборник статей касающихся до Туркестанского края. — С.-Петербургъ : типография А. Траншеля, 1876. — 583 с.
  2. Эварницкій Д. И. Путеводитель по Средней Азіи. Отъ Баку до Ташкента. — Ташкент : изд. на средства, ассигн. туркест. генерал-губернатором, 1893. — С. 73—77.
  3. Туркестанский край // Россия. Полное географическое описание нашего отечества: Настольная и дорожная книга для русских людей : [В 19-ти т.] / под ред. В. П. Семенова. — СПб : издание А. Ф. Девриена, 1913. — Т. 19.
  4. Файзиев, 1988, с. 20.

Література
  • Регистан
  • Якубов Н. Легенди про Самарканді. Самарканд, 1990..
  • Самаркад. Музей под открытым небом. — Ташкент : Издательство литературы и искусства имени Гафура Гуляма, 1986. — С. 143—168.
  • Памятники искусства Советского Союза. Средняя Азия. Справочник-путеводитль / Автор текста и составитель альбома Г.А. Пугаченкова. — М. : Искусство, 1983. — С. 393.
  • Файзиев А. Ф. Вакуфные документы Самарканда первой половины XIX века // Вопросы социально-экономической жизни Узбекистана в XVI—начале XX веков. — 1988. — 23 січня. — С. 15—23.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.