Тіосульфат натрію

Ті́осульфа́т на́трію неорганічна сполука, натрієва сіль тіосульфатної кислоти складу Na2S2O3. За звичайних умов перебуває у формі свого кристалогідрату Na2S2O3·5H2O, який є безбарвними кристалами; при невеликому нагріванні втрачає кристалізаційну воду. Тіосульфат проявляє сильні відновні властивості, здатен утворювати координаційні сполуки із металами.

Тіосульфат натрію

Пентагідрат тіосульфату натрію
Назва за IUPAC натрій тіосульфат[1]
Систематична назва натрій сульфуротіоат[1]
Інші назви гіпосульфіт натрію, антихлор (технічна назва)
Ідентифікатори
Номер CAS 7772-98-7
Номер EINECS 231-867-5
ChEBI 132112
RTECS XN6476000
Код ATC V03AB06
SMILES
[O-]S(=O)(=S)[O-].[Na+].[Na+][2]
InChI
InChI=1S/2Na.H2O3S2/c;;1-5(2,3)4/h;;(H2,1,2,3,4)/q2*+1;/p-2
Номер Бельштейна 11323704
Властивості
Молекулярна формула Na2S2O3
Молярна маса 158,110 г/моль
Зовнішній вигляд білий порошок (безводний)
безбарвні кристали (пентагідрат)
Густина 2,267 г/см³ (безводний)
1,749 г/см³ (пентагідрат)
Тпл 100 °C (розкл.)
Розчинність (вода) 76,4 г/100 г
Небезпеки
ЛД50 7,5 г/кг (миші)
Пов'язані речовини
Інші аніони сульфіт натрію, сульфат натрію, сульфід натрію
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Напівлетальна доза тіосульфату натрію складає 7,5±0,752 г/кг тіла (для мишей).[3] Завдяки своїй низькій токсичності, тіосульфат може вільно використовуватися у медичніх цілях — він є антидотом при отруєннях ціанідами і сполуками срібла.

Тіосульфат натрію застосовується у фотографії для розчинення броміду срібла, у целюлозно-паперовій і текстильній галузях — для нейтралізації залишків хлору. Тіосульфат є реагентом для визначення вмісту йоду, брому, хлору та сірки за методом йодометрії. В харчовій промисловості тіосульфат натрію застосовується як антиоксидант та секвестрант; у міжнародному реєстрі харчових добавок він має код E539.[4]

Фізичні властивості

Чистий тіосульфат натрію є білим, важким порошком, проте за звичайних умов він перебуває у формі свого пентагідрату Na2S2O3·5H2O, який кристалізується з розчинів у вигляді коротких призматичних або довгастих кристалів. На сухому повітрі, при 33 °C, він втрачає вологу, а при 48 °C тіосульфат розчиняється у власній кристалізаційній воді.

Розчинність тіосульфату калію у воді, %[5][6]
0 °C10 °C20 °C25 °C30 °C40 °C50 °C60 °C70 °C80 °C90 °C100 °C
33,136,340,643,345,952,062,365,768,869,470,171,0

Отримання

У промисловості тіосульфат натрію синтезують окисненням сульфіду, гідросульфіду або полісульфідів натрію. Окрім того, одним із поширених способів є взаємодія сірки із сульфітом натрію:

Додавання сірки до суспензії сульфіту проводять при постійному перемішуванні. Внесення катіонних поверхнево-активних речовин збільшує змочування сірки і, відповідно, швидкість реакції. Вихід реакції залежить від температури, кількості сірки та інтенсивності перемішування. Розчини тіосульфату натрію фільтрують гарячими, попередньо позбувшись надлишку сірки, і при охолодженні з них кристалізується гідрат Na2S2O3·5H2O, який дегідратують при температурі 60—105 °C за атмосферного або зниженого тиску. Чистота продукту складає близько 99% та має незначні домішки сульфіту і сульфату натрію.

Іншими промисловими способами є обробка сполук натрію діоксидом сірки:

Тіосульфат натрію також синтезується як побічний продукт у виробництві сірчаних барвників, де полісульфіди натрію окиснюються нітросполуками:

Хімічні властивості

Перебуваючи за звичайних умов у формі кристалогідрату, тіосульфат втрачає воду при слабкому нагріванні:

Подальше нагрівання спричиняє розкладання речовини: із утворенням сірки або пентасульфіду натрію (із домішками інших полісульфідів):

У затемненому місці розчин тіосульфату може зберігатися протягом кількох місяців, але при кип'ятінні він одразу розкладається.

Тіосульфат є нестійким до дії кислот:

Він є сильним відновником:

При взаємодії із галогенами тіосульфат відновлює їх до галогенідів:

Остання реакція знайшла застосування в аналітичній хімії у титриметричному методі йодометрія.

Тіосульфат бере участь у реакціях комплексоутворення, зв'язуючи сполуки деяких металів, наприклад, срібла:

Застосування

Тіосульфат натрію широко застосовується у фотографічній справі для розчинення броміду срібла з негативів чи відбитків. У целюлозно-паперовій і текстильній галузях тіосульфат застосовується для нейтралізації залишків хлору; він бере участь у дехлоруванні води.

У гірництві Na2S2O3 виконує роль екстрагента срібла з його руд. Тіосульфат є реагентом для визначення вмісту йоду, брому, хлору та сірки за методом йодометрії. Також тіосульфат є антидотом при отруєннях ціанідами і сполуками срібла.

Див. також

Примітки

  1. Nomenclature of Inorganic Chemistry. IUPAC Recommendations 2005. — Cambridge : RSC Publishing, 2005. — P. 139. — ISBN 0-85404-438-8. (англ.)
  2. SODIUM THIOSULFATE
  3. Bean, S. L. Thiosulfates // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 24. — ISBN 978-0-471-48517-9. DOI:10.1002/0471238961.2008091502050114.a01. (англ.)
  4. Class names and the international numbering system for food additives. fao.org. Food and Agriculture Organization of the United Nations. Процитовано 21 травня 2015.[недоступне посилання з червня 2019] (англ.)
  5. Розчинність визначається як відношення маси розчиненої речовини до маси утвореного розчину.
  6. CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / Lide, D. R., editor. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Patnaik P. Handbook of Inorganic Chemicals. — McGraw-Hill, 2003. — 1086 p. — ISBN 0-07-049439-8. (англ.)
  • Bean, S. L. Thiosulfates // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 24. — ISBN 978-0-471-48517-9. DOI:10.1002/0471238961.2008091502050114.a01. (англ.)
  • Metzger, A. Sulfites, Thiosulfates, and Dithionites // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 4—5. DOI:10.1002/14356007.a25_477. (англ.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Под ред. Р. А. Лидина. — 3-е. М. : «Химия», 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.