Тіто Лівіо Бураттіні

Кризовий стан в економіці і ідеології в католицькій Італії посилив вплив Папської держави на стан справ як в Європі, так і в світі, аби утримати власні позиції. Водночас зростав авторитет і економічна міць протестантизму і країн, що відсахнулися від католицизму — Голландії, Великої Британії, Швеції. На європейському континенті сформувалась рівновага сил між католицьким та протестантським таборами. І вже до протестантської Голландії почався потік митців на навчання і запозичення досвіду, як нещодавно до Італії. Ще не зникла універсальність знахідок італійської культури, що підживлює культури як католицьких, так і протестантських країн, а згодом (де мирно, де агресивно-наступально) увіллється ще й в культури країн православних Білорусі, України і Московії. Протиріччя, запекла політична і релігійна боротьба в 17 ст. ускладнила ситуацію в Європі і обумовила появу складних характерів, представників доби бароко. Кризовий стан справ в Італії породив масову еміграцію з Аппенін. Велетенську обдарованість і універсальність (народжену ще італійським Відродженням) італійські емігранти понесуть у широкий світ і дістануться Америки, Китаю, відносно недалеких Галичини і Польщі. Серед емігрантів-універсалів (і посланців італійської культури) опинився і Тіто Лівіо Бураттіні.

Відомостей про ранні роки життя Бураттіні збережено мало. Народився в містечку Агордо, яке в ті часи належало до Венеціанської республіки, в заможній дворянській родині. Обрав не церковну, а світську кар'єру. Допитливість обумовила опанування декількох ремесел і професій, навчався в Падуї і в Венеції. Серед друзів Бураттіні — італійський художник і гравер Стефано делла Белла (1610—1664 рр.), що працював і для науковця Галілео Галілея.

Піраміда Хеопса, фото 2000 року.

20-річним парубком (в 1637 році) відбув в Арабський на той час Єгипет. Працював разом з англійським математиком Джоном Грівзом (1602—1652), професором математики в Грешем коледжі Лондона, випускником Оксфордського університету.

Разом з Джоном Грівзом працював в містах Александрія, Мемфіс та Геліополіс як картограф та художник-малювальник. Брав участь в хижацьких розкопках в містах Гіза та Мемфіс. Перебування в Єгипті, вимірювання розмірів піраміди Хеопса надали дослідникам підстави пізніше вважати Тіто Лівіо Буратіні єгиптологом-початківцем, хоча його науковий внесок був незначним. Перебування в Арабському Єгипті затяглося до 1641 року і сприяло відриву Бураттіні від батьківщини. Він повернувся в Європу, але почав працювати в одному з німецьких князівств.

Марія-Луїза Гонзага, королева польська, 1651 рік.

Віленська боратинка 1665 року

Під час праці в Німеччині про мандрівника і митця дізнався польський король Владислав IV Ваза. Він і запросив мандрівника і інженера на службу. Бураттіні перебрався в Річ Посполиту, що мала всі ознаки імперії і надала всі можливості розкрити універсальність обдарування італійця.

• З 1646 року — при королівському дворі в Варшаві. Його покровителька — королева Марія-Луїза Гонзага, дипломатичні доручення якої він виконував.

• В 1647 році створив модель літально-планерного пристрою з чотирма фіксованими крилами. Пристрій мав форму дракона і підняв у повітря живого кота. Аби закріпити власний успіх, хвалько Бураттіні стверджував, що пристрій може підняти в повітря і людину. Але самого Бураттіні підняти над землею не вдалося. Однак власним експериментом він продовжив справу Леонардо да Вінчі і механіка і інженера Томмазо Мазіні, що теж будували літальний пристрій «чечеро» ще наприкінці 15 століття.

• В Польщу перебрався і брат Тіто Бураттіні — Філіппо. Тіто Бураттіні згодом цілком натуралізувався в новій державі і узяв шлюб з польською панянкою зі шляхетної родини - донькою дерптського воєводи Зигмунта Опацького Терезою Броніславою.

• Бураттіні працював на трьох монетних дворах держави в Уязді, Бересті та Вільні, де карбували мідні гроші. Нумізматика завдячує саме Бураттіні появі мідних монет солідів (шелягів), які в народі прозвали боратинками. Це була спроба врятувати фінансову систему Речі Посполітої, яка в той період переживала глибоку фінансову кризу. Бураттіні запропонував королю  Яну ІІ Казимиру відійти від срібного стандарту розмінної монети і карбувати мідні гроші з курсом, значно меншим за вартість їхнього металу. При цьому курс мав дорівнювати курсу обігу карбованих раніше білонових монет (зроблених зі сплаву, до складу якого входило не менше, як 40% срібла), себто визначався державою і становив третину срібного гроша.  Нові монети слід було виробляти масово, щоб вони як платіжний засіб могли покрити всі потреби  держави. Питання було передане на розгляд Сейму і 22 березня 1659 року той ухвалив рішення «Про карбування монети». Від карбування кожних трьохсот солідів Бураттіні отримував на свою оплату і оплату праці працівників монетних дворів 84 монети. Утім на великі обсяги нових грошей, що було введено в обіг, ринок відреагував значною інфляцією.
• Як надвірний архітектор і будівничий польського короля з 1650 року брав участь в ремонті і новітньому декоруванні уславленого Уяздовського замку в польській столиці, будував Королівський замок в Краківському передмісті Варшави.
• Розробив гідравлічне обладнання, яке можна було використовувати в меліораційних роботах. За його проектом були збудовані машини-вітряки, встановлені в парку Уяздівського палацу та в маєтках інших можновладців.

• Відомо, що створив власний варіант пристрою для рахування «Циклографо», який подарував Великому герцогу Тосканському. Чи то оригінал, чи то пізня копія калькулятора Бураттіні представлена в колекціях Музею історії науки (або Музей Галілея) в місті Флоренція.

• Брався за інженерні завдання: створив легкий міст через річку для переходу війська Стефана Чарнецького, що виступив проти війська Швеції. Тіто Бураттіні приписують винахід пристрою-млина для механічних поливів у саду і навіть якогось пристрою для лікувального впливу на хворих людей.
• Під час польсько-турецької війни 1672–1673 рр. король Михал-Корибут Вишневецький призначив його комендантом Варшави.

• Матеріальний стан авантюрного Тіто Бураттіні погіршився в другій половині його життя. Але це не стало на перешкоді його науковим дослідженням. Свого часу він створив астрономічну обсерваторію в Уяздівському замку. Він причетний до вимірювання довжини меридіана і один з перших запропонував назву для одиниці вимірювання довжини — метр. Метричними дослідженнями займався ще математик Джон Грівз, поруч з яким в молоді роки працював митець. 1675 року в місті Вільно Тіто Бураттіні надрукував книгу «Misura universale» (трактат), де пропонував новий вимірювальний еталон «універсальний метр». Він буде удосконалений і прийнятий в роки французької революції 1789-1793 років.

За неточними даними помер в місті Вільно (за іншими відомостями у Варшаві чи у Кракові) 17 листопада 1681 року, старий і збіднілий.

• Бароко в Речі Посполитій
• Піраміда Хеопса
• Єгиптологія
• Королівський замок у Варшаві

• Tancon Ilario: Lo scienziato Tito Livio Burattini, Università di Trento, Trento 2005, S.193, ISBN 88-8443-091-7.(італ.)
• Favaro Antonio: Intorno alla vita ed ai lavori di Tito Livio Burattini fisico Agordino del secolo17; Venezia: Tipografia Carlo Ferrari, 1896.(італ.)
• Savorgnan di Brazzà F.: T.L. Burattini precursore del sistema metrico (Vorläufer des metrischen Systems); Sapere (Wissen), anno III, vol. V, n. 52, S.117-118, 28/2/1937. (італ.)
• Стефанович Дмитро: Невгамовний Бураттіні// газета «Київський політехнік» №23 (3202) від 14 вересня 2017 р., №24 (3203) від 21 вересня 2017 р., №25 (3204) від 28 вересня 2017 р.
• Кищенко Владимир. «БОРАТИНКА» - УДИВИТЕЛЬНАЯ МОНЕТА// газета “Адзінства” № 48 от 9 октября 2013 г.
• Рябцевич В.Н. О чем рассказывают монеты — Минск: Народная Асвета, 1978. — 395 c. – с. 136 – 145.

1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563