Піраміда Хеопса

Низхідний коридор, довжиною 105 м іде під нахилом 26° 26'46". Він приводить до горизонтального коридору довжиною 8,90 м, який веде до підземної камери.

Найнижча, незавершена камера, врізається в основу піраміди, йдучи під землю на 30 метрів. Розміри камери 14×8,1 м, вона має форму прямокутника, витягнутого зі сходу на захід. Висота стелі камери досягає 3,5 м. Біля південної стіни камери є колодязь, глибиною близько 3 м, від якого в південному напрямку на 16 м тягнеться вузький прохід (0,7×0,7 м в поперечнику), якій закінчується тупиком. Призначення цього ходу невідоме. Американські інженери Джон Піррінг і Говард Вайз на початку XIX ст. розібрали підлогу в камері і викопали колодязь глибиною 11,6 м, в якому вони сподівались знайти заховану потаємну похоронну залу зі скарбами фараона. На превеликий жаль для дослідників, вони нічого не знайшли.

Щодо призначення підземної камери, то єгиптологи вважають, що спочатку вона будувалась як похоронна камера для фараона 4-ї династії Хуфу. Проте, за нез'ясованих обставин, Хеміун вирішив збудувати в піраміді іншу усипальницю, розташовану вище.

Від нижньої частини Великої галереї починається вузька, майже вертикальна шахта висотою близько 60 м, яка веде до нижньої частини низхідного коридору. Приблизно посередині її знаходиться невеличкий, скоріш за все, природний грот неправильної форми, в якому могли б розміститись максимум декілька людей. Грот (12) розташований на «стику» кам'яної кладки піраміди і невеликого горба на вапняковому плато, яке лежить в основі Великої Піраміди. Стіни гроту частково украплені стародавньою кам'яною кладкою.

Існує гіпотеза, що шахта була призначена для евакуації робітників, або жерців, які завершували церемонію «запечатування» основного проходу до «Камери фараона». Оскільки окремі кам'яні блоки в кладці гроту занадто великі, деякі дослідники висловлюють припущення, що грот існував на плато Гіза як окрема самостійна споруда ще задовго до будівництва піраміди, а відповідно, евакуаційна шахта будувалась з урахуванням місцезнаходження гроту. Однак, через те, що шахта саме проходилась в уже сформованій кладці, а не викладалась, про що свідчить її неправильний округлий перетин, постає питання: як будівельникам вдалось так точно вийти на грот?

Центральна камера відома як «камера цариці» (її так помилково назвали араби). Ця майже квадратна, найменша за розмірами камера (5,73 м з сходу на захід і 5,23 м з півночі на південь) розташована саме по центру, між північною і південною сторонами піраміди. Максимальна висота стелі в камері — 6,22 м. У східній стіні камери є висока ніша. В камері не завершена підлога, і цей факт свідчить про те, що через невідомі причини, будівництво в цьому приміщенні було перервано.

Іншою важливою частиною внутрішнього планування Великої піраміди є Велика галерея. Вона була збудована як продовження висхідного коридору. Ця архітектурна споруда з мистецьки виконаним східчастим склепінням із рядів виїмок у відполірованих вапнякових стінах.

В серці піраміди розташована «камера фараона», повністю виконана з монолітних полірованих блоків рожевого асуанського граніту. Біля західної стіни похоронної камери знаходиться царський саркофаг, в якому колись могло лежати тіло Хуфу, хоча цьому немає доказів, як і тому, що тут колись було поховання. Саркофаг висічений із цільного шматка червоного асуанського граніту. Він на 2,5 см вище за вхід до камери царя, отже, спочатку був встановлений саркофаг, а вже потім облаштовували поховальну камеру.

Найбільшою загадкою та унікальною особливістю піраміди є її шахти. Дві з них, виходячи з камер царя і цариці, піднімаються під нахилом на поверхню. Припускають, що це були вентиляційні канали, хоча сучасні дослідники впевнені, що ці вузькі проходи могли мати і релігійне значення, оскільки вдалось довести, що шахти будувались з врахуванням розташування астрономічних тіл. Вірогідно, це було пов'язане з віруванням єгиптян про богів і душі мертвих, що мешкають на зірковому небі.

У 2017 році за допомогою вимірювання потоків мюонів, що є глибоко проникливою компонентою космічних променів, вченим вдалося ідентифікувати у піраміді велику порожнину об'ємом близько 600 кубічних метрів, раніше невідому[5],[6]. Поки що не зрозуміло призначення цієї порожнини: можливо там є якісь археологічні об'єкти, а можливо, вона була технічно необхідною для спорудження піраміди. Це важливе відкриття було зроблене спільними зусиллями істориків, археологів і фізиків.

На основі своїх єгипетських вражень, Геродот розповів про будівництво піраміди наступне:

«Хеопс змусив працювати на себе весь єгипетський народ, розділивши його на дві частини. Першим він наказав зайнятися доставкою до берегів Нілу блоків із каменоломень в аравійських горах. Інші займались їх подальшим транспортуванням до підніжжя лівійських гір. Постійно працювали 100 000 чоловіків, які змінювали один одного кожні три місяці. За десяток років праці була побудована дорога, по якій блоки доставлялись до річки. Дорога була завдовжки 5 стадій (923,5  м), 10 оргій завширшки (18,47  м) і в найвищому місці мала підйом 8 оргій (14,78  м).»

На думку Геродота, будівництво цієї дороги було не менш важким, аніж будівництво власне піраміди. Дорога була вимощена відшліфованими кам'яними плитами, прикрашеними різьбою з зображеннями тварин. Після закінчення будівельних робіт навколо піраміди і будівництва підземних будівель, що були призначені для гробниці і похоронної камери фараона, будівництво самої піраміди продовжувалось ще 20 років.

Далі Геродот розповідав про піраміду:

«Вона квадратна. Кожна її сторона дорівнює 8 плетрам (246,26 м) і того ж розміру висота. Камені відполіровані і ретельно підігнані; кожний з них не менше 30 ступнів (9,24 м).»

Після цього вступу Геродот розповідає історію спорудження Великої піраміди, повідомляючи дуже детально, починаючи від характеристики типового єгипетського стилю і закінчуючи витратами на будівництво цього монумента:

«Ця піраміда спочатку була збудована у вигляді великих східців, складених із того, що одні називають зубцями, а інші ступенями. Така форма дозволяла піднімати інші камені за допомогою, що була зроблена із коротких балок. Коли камінь був покладений на перший східець, його перекладали на іншу машину, що там стояла, звідки камінь піднімався на наступний східець, де його розміщували на третю машину, оскільки машин було стільки ж, скільки було східців. Або це була переносна машина, яку переміщували з поверху на поверх, звільнивши від каменю. Таким чином, спочатку закінчували вершину, потім переходили за поверхами вниз і закінчували основу піраміди. На цій піраміді є написи, в яких вказано скільки коштів було витрачено на придбання хрону, цибулі і головок часнику, щоб прогодувати робітників. Сума витрат доходила до 6000 талантів срібла,»

Крім того, Геродот висловлює припущення, що тіла фараона всередині піраміди немає:

«тіло Хеопса знаходиться у потаємній підземній гробниці на острові, який оточений водним каналом »

Чотири століття потому після Геродота історик Діодор із Сицилії (1 століття до н. е.) відвідав Єгипет і, побачивши піраміди, причислив їх до одного з чудес світу. Як і його попередник він був вражений цим монументом. Діодор повідомляє свою версію про будівництво пірамід. В основному його свідчення збігаються з свідченнями Геродота, проте, на противагу останньому він не вважає, що піраміди служили гробницями фараонів, яких, за його думкою, ховали таємно у спеціальних схованках.

Оскільки серед написів на стінах всередині піраміди відсутні офіційні тексти, багато сучасних дослідників ставлять під сумнів загальноприйняту версію, що це була дійсно гробниця для фараона Хуфу. У Великій піраміді вбачають астрономічну обсерваторію, мегалітичну культову споруду, космодром інопланетних прибульців, стародавню енергетичну установку, Храм посвячення або спадок надраси, яка прибула з Атлантиди, інформаційне «послання» людству від попередньої цивілізації, що мала місце на Землі[7].

Старовинна гравюра, яка зображує будівництво піраміди Хеопса за описом Геродота

Однією з найбільших загадок Великої піраміди є питання про проектування і будівництво настільки грандіозної споруди. Яким чином великі кам'яні блоки доставлялись на місце будівництва, піднімались і так акуратно вкладались один на одний?

Дещо про методи будівництва пірамід у Стародавньому Єгипті розповіли рельєфні малюнки на гробниці чиновника Ті із Саккари часів IV династії (2489—2345 роки до н. е.). На ній зображена група робітників, які для установки великих обелісків і статуй використовують мотузки і спеціальні сани.

На думку німецького єгиптолога Ганса Райхардта[8] початок будівництва виглядав так: спочатку розплановували основу під будівництво. Вона мусила бути ідеально рівна, позаяк перекоси фундаменту позначилися б на кладці. Для цього навколо скельного виходу побудували водонепроникний вал з кам'яної кладки. У квадраті, що утворився, вирубали густу мережу невеличких каналів, що перетинаються під прямим кутом, і будмайданчик став схожим на величезну шахівницю. Канали заповнили водою, висоту рівня води точно позначили рисками на бічних стінках, потім воду спустили. Каменотеси вирубали усе, що виступало над гладдю води, і канали знову заклали каменем.

Для підйому і установки каменів, за думкою єгиптологів, на похилих площинах будувались рампи із уламків вапняків, блоків і валунів. Єгиптолог Марк Лехнер висунув гіпотезу, що для цих цілей використовувалася спіральна рампа. Вона розпочиналась в кам'яному кар'єрі, розташованому поруч, на південний схід від піраміди. По ній блоки затягували на спеціальних дерев'яних санях на потрібну висоту. Залишки таких рамп були виявлені біля різних інших, але менших пірамід. Проте для будівництва настільки великої піраміди необхідна була рампа дуже великих розмірів і її створення було не менш складною інженерною задачею, аніж будівництво самої піраміди.

Румен В. Младов, Ян С. Р. Младов і професор інженерного будівництва Кембріджського університету Дік Перрі висунули іншу гіпотезу. В її основу лягли написи, висічені на великих блоках, що використовувались при будівництві піраміди. На них вказувалось: «Цим боком догори». Дослідники припускають, що ця інструкція не мала б сенсу, якби прямокутні блоки просто тягнули по рампах. Запропонована ними інженерна теорія зводилась до того, що камені в буквальному смислі закочувались по рампах на піраміду за допомогою спеціально для цього створених дерев'яних пристроїв, що нагадували цільнокатане колесо. Доказом існування прототипу коліс у єгиптян є модель дерев'яного котка із пари товстих дощок з опуклим нижнім краєм, скріплених між собою круглими дерев'яними рейками. Подібна модель була знайдена британським археологом Фліндерсом Пітрі в місті Дейр ель-Бахрі. Єдиним недоліком цієї гіпотези є те, що напівкруглі пристрої могли бути корисні лише при транспортуванні каменів невеликих розмірів, що не скажеш про 2,5 т блоки для Великої піраміди.

Існує цікава гіпотеза про те, що у складі споруди Піраміди Хеопса був вибудований стародавній аналог сучасного ліфта, який складався з шахти ліфта, верхня частина якої сьогодні доступна у вигляді гранітних стін і стелі Камери фараона, і такої собі опущеної донизу кабіни ліфта, верхню частину якої можна побачити у вигляді сучасної підлоги камери фараона[9].

У 2004 французький архітектор Жан П'єр Уден висунув теорію, що велика галерея служила шляхом для перевезення блоків у камеру фараона, у якій починався внутрішній спіральний пандус, по якому блоки витягувалися нагору. Його теорію опублікували у 2008 році у фільмі «Розгадка таємниці піраміди Хеопса».

До сьогодні вважалось, що піраміду будували 20 років. Однак, після перегляду записів давньоєгипетських жерців, у яких зазначалось, що Хуфу правив 50 років, його син Хафра 56, а правнук Хуфу — Мікерин 63 роки, можна припустити, що піраміда будувалася 40 років. Найімовірніше, що піраміду будували 32 роки, що цілком виправдовує її розміри, та зовсім невелику заселеність Єгипту на той час.