Українбанк

«Украї́нбанк» (Український Народний Кооперативний Банк) — скорочена назва головного органу фінансування української кредитової кооперації й сільського господарства, створеного 1917 на акційних засадах у Києві під керівництвом Федора Крижанівського (голова Ради «Українбанку») і Христофора Барановського (голова Управи).

Діяльність

Початковий капітал «Українбанку» — 1 млн карбованців (крб), одна акція — 250 крб. У липні 1918 банк випустив нові акції вартістю 2 млн крб, у кінці 1919 його акційний капітал становив вже 25 млн крб.

Акціонерами були тільки кооперативи і кооперативні союзи. «Українбанк» мав реґулювати фінанси всієї української кооперації; залучати до неї капітали з грошового ринку; підтримувати грошима кооперативну продукцію і її збут; залучати закордонний капітал на Україну; дбати про державні кредити та розподіляти їх поміж кооперативними організаціями відповідно до потреб українського народного господарства.

«Українбанк» мав свої філії у найбільших містах України (з 1919 — 16 відділень). Оборотові фонди банку в 1919 зросли до 286 млн крб.

«Українбанк» надавав чималу допомогу українським науковим, освітнім та культурним установам; серед іншого — опікувався Українським Народним Університетом у Києві, видавав стипендії студентам, підтримував українське шкільництво, перше українське Товариство «Українфільм», «Молодий Театр», «Вільний Театр», «Просвіту».

Ліквідація

Більшовицька влада постановою від 9 грудня 1920 ліквідувала «Українбанк», а його підприємства передала центральній споживчій кооперативні організації. За воєнного комунізму всі українські кредитові кооперативи припинили свою діяльність. Кредитова кооперація була відновлена за НЕП-у, але не мала власної системи і централі, а була підпорядкована державним банковим установам.

Інші значення

Українбанк — не тільки скорочена назва першого Українського Народного Кооперативного Банку у Києві, а також назва українських кредитових кооперативів другого ступеня в Галичині між двома світовими війнами. Місця діяльності останніх: поодинокі повіти або повітові райони. Вони були своєрідними організаційно-фінансовими ланками між Центробанком у Львові та сільськими Райфайзенівськими касами. Їх завданням була організація потрібних для українського господарського життя капіталів у формі кредиту для сільського господарства і для торговельно-промислових підприємств у містах. Луцький виділ банку в 1920-х роках очолював Олександр Ковалевський.

У кінці 1938 Ревізійний Союз Українських Кооператив у Львові об'єднав 115 «Українбанків», 561 райфайзенівську касу і 12 кредитових кооператив. Усі оборотові фонди «Українбанку» в 1938 перевищували 10 млн злотих (25 з них мали понад 100 тисяч злотих).

«Українбанки» дбали про підтримку ремесла, торгівлі, промислу, а також про збут продуктів хліборобства, допомагали кредитами поліпшувати господарський добробут українського села, яке не мало доступу до державних кредитів польських банків.

Більшовицька влада в 1939 (і знову — в 1944) році ліквідувала «Українбанки», а їх майно націоналізувала. За німецької окупації 19411944 роців діяв 71 «Українбанк», але їх діяльність була дуже обмежена.

Див. також

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.