Українськ

Украї́нськ — місто районного значення в північно-західній частині Донецького басейну, підпорядковане Селидівській міськраді Донецької області; 20000 меш. (1976); 11000 (2007); шахта «Україна», кам'яновугільні копальні, збагачувальна.

смт Українськ
Герб Українська
Країна  Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Покровський район
Громада Селидівська міська громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1952
Статус із 1963 року
Площа 4,2 км²
Населення 10 837 (01.01.2021)[1]
Поштовий індекс
Телефонний код +380 XXX
Географічні координати 48°06′ пн. ш. 37°22′ сх. д.
Висота над рівнем моря 210 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Пласти (вант.), Цукуриха
До станції: 7 км
До обл. центру:
 - фізична: 33,2 км
 - залізницею: 69 км
 - автошляхами: 45,1 км
Селищна влада
Адреса 85400 Донецької обл., Селидівська міськрада, м. Українськ, вул. Першотравнева, 24
Карта
Українськ
Українськ

Українськ у Вікісховищі

Географія

Розташоване неподалік від автомобільної дороги Донецьк-Дніпро, за 4 кілометри від залізничної станції Цукуриха, з якої можна потрапити до міст Курахового, Донецька, Селидового і Покровська. Українськ розташований за 11 кілометрів від міста Селидового.

Історія

Місто засноване 1952 року у зв'язку з будівництвом вугільних копалень шахти «Україна», яка функціонує й досі. До 1963 року називалося селище Лисівка (Лісівка); селище шахт «Лісівська» і «Селидівська-Південна» отримало статус смт з 20 грудня 1957 р. У 1963 році отримало статус міста і назву, похідну від назви шахти.

Населення

За даними перепису 2001 року населення міста становило 13378 осіб, із них 23,08 % зазначили рідною мову українську, 76,4 %— російську, 0,2 %— білоруську, 0,05 %— молдовську, 0,04 %— вірменську, 0,01 %— польську, німецьку та грецьку мови.[2]

Динаміка зміни населення Українська за роками[3]:

Економіка

У 2008—2009 рр. (унаслідок ініціативи мерії міста, оголошених у ЗМІ) в Українськ переселилося близько 700 сімей із різних областей України. На шахті «Україна» працює не більше 10 % працездатного населення. У місті діє асфальтний завод, цех з випічки хлібобулочних виробів, кілька швейних майстерень, дрібні авторемонтні підприємства. Проведено інтернет (Укртелеком), є також міська локальна мережа.

Житлова площа коштує не набагато дешевше, ніж в довколишніх містах: у газифікованих і опалюваних районах міста 2-х кімнатна квартира в нормальному стані коштує $ 7–8 тис. У місті немає своєї автостанції, хоча раніше вона справно функціонувала. Рейсові автобуси проходять транзитом.

Сьогодення та перспективи

Місто побудоване на рівнині в околицях шахти, дренажні споруди передбачені тільки для дуже невеликої кількості (1–2) вулиць, що природно призводить до відсутності стоку опадів.

Починаючи з 1990-х років, населення міста стрімко зменшується, дуже велике число п'ятиповерхових (найвищі будови, крім шахт, у місті) будинків стоять напівзанедбані, часом цілі поверхи не заселені. Статистичні дані по населенню, що приводяться в багатьох довідниках по містах Донецької області, не відповідають дійсності й дають дещо завищені результати (приблизно 12 000 чоловік у 2004. Джерело: «Міста Донецької області: Довідник»), проте спеціального дослідження на цю тему не проводилося. Напевно, фактична кількість населення становить не більше половини від цієї кількості. Житлова площа практично нічого не коштує.

Зі зменшенням, а часом і припиненням фінансування багатьох шахт Донецької області, різко зменшився добробут жителів. Поселення існує доти, доки існує шахта «Україна», заради якої його і побудували. При явному занепаді виробництва жодних заходів зі створення альтернативних робочих місць не робиться.

У місті є дві бібліотеки, стадіон, спортшкола, два дитячих садки.

Відомі люди

Пам'ятки

  • Дитячо-юнацька Спортивна Школа (ДЮСШ) шахти «Україна» ім. ЗМС В. В. Мірошниченка
  • Копія пам'ятника Богдана Хмельницького (Київ)
  • Українська ЗОШ № 12

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.
  3. Наведено за даними державної служби статистики України.
  4. Корабльов Андрій Віталійович. Книга пам'яті.

Посилання

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.