Українсько-гвінейські відносини

Українсько-гвінейські відносини (фр. Relations du Guinea et de l'Ukraine) — міждержавні двосторонні відносини між Україною та Гвінеєю у галузях міжнародної політики, торгівлі, економіки, освіти, науки, гуманітарних і культурних питань загалом тощо.

Українсько-гвінейські відносини

Гвінея

Україна

Історія

Українсько-гвінейські стосунки беруть свій початок від часів проголошення Гвінеєю незалежності. Українські спеціалісти в складі радянських делегацій допомогали розбудовувати економіку та інфраструктуру країни. Миколаївський глиноземний завод був збудований для роботи на африканській сировині, у тому числі й на гвінейській.

Гвінея визнала незалежність України 10 січня 1992 року[1]. За часів незалежності, незважаючи на добре історичне підґрунтя, через досить високий рівень корупції в обох країнах, двосторонні відносини розвинути не вдалося. Була створена Міжурядова українсько-гвінейська комісія з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва. Її єдине засідання відбулося у Конакрі у березні 2003 року[1]. Гвінейська сторона не виконала жодного пункту протоколу засідання. За часів перебування при владі військової хунти у Гвінеї стосунки були заморожені, українське посольство закрите і переведене до Сенегалу у червні 2012 року[1]. У зв'язку із закриттям комплексу з переробки бокситів у місті Фріа, куди експортувалися українські запчастини та механізми, значна кількість українців змушена була виїхати з Гвінеї[1].

Між Гвінеєю та Україною були підписані торговельна угода та угода про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво[2].

Політичні

Делегація Гвінеї підтримала під час голосування 27 березня 2014 року на Генеральній Асамблеї ООН проекту резолюції «Територіальна цілісність України»[1]. 30 листопада 2014 року в Дакарі (Сенегал) під час XV-го саміту Міжнародної організації франкофонії відбулась зустріч міністрів закордонних справ двох країн Павла Клімкіна та Ф. Лунсені Фаль[1].

26 жовтня 2015 року Україна приєдналася до рішення Ради ЄС 2015/1923 про пролонгація обмежувальних заходів ЄС проти фізичних осіб Гвінейської Республіки.

Делегація Гвінеї утрималася при прийнятті резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)» у грудні 2016, у грудні 2017, у грудні 2018 та у грудні 2020 року, на голосуванні у грудні 2019 року голосувала проти[1].

Делегація Гвінеї не голосувала при прийнятті резолюції «Проблема мілітаризації АР Крим та м. Севастополь (Україна), а також районів Чорного та Азовського морів» у грудні 2018, у грудні 2019 та у грудні 2020 року[1].

7-12 жовтня 2018 року в рамках 17-го Саміту Франкофонії у місті Єреван (Вірменія) відбулася зустріч делегацій України та Гвінеї[1].

Дипломатичні

Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 4 квітня 1992 року[1]. Посольство України в Гвінеї відкрилось в 3 листопада 1993 року на віллі № 46 Містечка Націй (фр. Cité des Nations). Згодом переїхало до району Діксін. З липня 2007 року Посольство знаходилося в будинку на Північній набережній (Corniche Nord).

У столиці країни, місті Конакрі функціонує почесне консульство України. Почесний консул Шарль Амара Сосоадуно[1].

Посли України в Гвінеї

Офіційні візити

У червні 1998 року відбувся офіційний візит президента Гвінеї Лансана Конте до України[1].

Економічні

Динаміка товарообігу між Україною та Гвінеєю (млн доларів США) за даними Держслужби статистики України[3]
Рік2017201820192020
Товарообіг106138131160
Експорт8,219,312,715,5
Імпорт97,8118,5118,5144,8
Сальдо-89,6-99,2-105,8-129,3

Торговельні гвінейсько-українські відносини мають значне від'ємне сальдо, Україна на порядок більше закуповує глиноземної сировини в Гвінеї, ніж продає її харчових продуктів, машин і обладнання.

Український експорт до Гвінеї 2020 року склав 15,55 млн доларів США. Вивозиться: м'ясо та їстівні субпродукти (34,3 %), чорні метали (26,4 %), котли, машини (16,3 %), залізничні локомотиви (5,9 %), харчові продукти (5,4 %), жири та олії тваринного або рослинного походження (3,9 %)[4].

Імпорт товарів з Гвінеї 20202 року склав 144,82 млн доларів США. Завозяться боксити (100 %)[4].

Для багатої на природні ресурси Гвінеї (⅓ світових запасів бокситів, видобуток яких дає майже ½ експортних надходжень) життєво важливими залишаються іноземні інвестиції та підтримка бізнесу, особливо в умовах міжнародних санкцій. Стійка корупція, часті забастовки гірників проти низької зарплатні та поганих умов праці, нестійке фінансове становище через значні зовнішні позики, епідемія лихоманки Ебола робить внутрішню політику Гвінеї недієздатною[5]. Для сприяння підприємництву уряд Гвінеї створив 2011 року Агентство сприяння приватним інвестиціям (фр. APIP-Guinée)[5]. Покращена макроекономічна дисципліна 2016—2017 років стабілізувала обмінний курс, поповнила державну скарбницю та збільшила державні доходи[5]. Митні збори відносно високі (середня ставка 11,9 %)[6]. При Торгово-промисловій палаті України функціонує Українсько-гвінейська ділова рада під головуванням Єгова Мартіна Жеромовича[4].

Інвестиційна діяльність з обох країн відсутня.

Науково-технічні

Україна має непогані перспективи в науково-технічній допомозі з будівництва гідроелектростанцій та відновлюваних джерел енергії[5].

Культурно-гуманітарні

Головним культурно-гуманітарним напрямком двосторонніх відносин між Україною та Гвінеєю є надання освітянських послуг. Україна готує спеціалістів для Гвінеї від самого проголошення нею незалежності, з 1960-х років. Падіння рівня життя в Гвінеї призвело до скорочення кількості гвінейської молоді, яка прямує для навчання в Україну. Впродовж 2019/2020 навчального року в українських закладах вищої освіти навчалися 120 гвінейських студентів[7].

Див. також

Джерела

  1. Політичні відносини між Україною та Гвінейською Республікою : [укр.] : [арх. 5 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. Посольство України в Сенегалі, 2014. — 6 листопада. — Дата звернення: 5 березня 2021 року.
  2. Договірно-правова база відносин між Україною та Гвінейською Республікою : [укр.] : [арх. 16 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. Посольство України в Сенегалі, 2014. — 6 листопада. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.
  3. Державна служба статистики України.
  4. Торгівля та інвестиції : [укр.] : [арх. 16 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. Посольство України в Сенегалі, 2021. — 13 березня. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.
  5. Економіка та бізнес-клімат Гвінеї : [укр.] : [арх. 16 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. Посольство України в Сенегалі, 2021. — 13 березня. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.
  6. Особливості виходу на ринки Гвінеї : [укр.] : [арх. 16 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. Посольство України в Сенегалі, 2021. — 13 березня. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.
  7. Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Гвінейською Республікою : [укр.] : [арх. 3 грудня 2020 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. Посольство України в Сенегалі, 2014. — 6 листопада. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.