Українсько-гвінейські відносини
Українсько-гвінейські відносини (фр. Relations du Guinea et de l'Ukraine) — міждержавні двосторонні відносини між Україною та Гвінеєю у галузях міжнародної політики, торгівлі, економіки, освіти, науки, гуманітарних і культурних питань загалом тощо.
| Українсько-гвінейські відносини | |
|---|---|
 | |
 Гвінея |
 Україна |
Історія
Українсько-гвінейські стосунки беруть свій початок від часів проголошення Гвінеєю незалежності. Українські спеціалісти в складі радянських делегацій допомогали розбудовувати економіку та інфраструктуру країни. Миколаївський глиноземний завод був збудований для роботи на африканській сировині, у тому числі й на гвінейській.
Гвінея визнала незалежність України 10 січня 1992 року[1]. За часів незалежності, незважаючи на добре історичне підґрунтя, через досить високий рівень корупції в обох країнах, двосторонні відносини розвинути не вдалося. Була створена Міжурядова українсько-гвінейська комісія з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва. Її єдине засідання відбулося у Конакрі у березні 2003 року[1]. Гвінейська сторона не виконала жодного пункту протоколу засідання. За часів перебування при владі військової хунти у Гвінеї стосунки були заморожені, українське посольство закрите і переведене до Сенегалу у червні 2012 року[1]. У зв'язку із закриттям комплексу з переробки бокситів у місті Фріа, куди експортувалися українські запчастини та механізми, значна кількість українців змушена була виїхати з Гвінеї[1].
Між Гвінеєю та Україною були підписані торговельна угода та угода про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво[2].
Політичні
Делегація Гвінеї підтримала під час голосування 27 березня 2014 року на Генеральній Асамблеї ООН проекту резолюції «Територіальна цілісність України»[1]. 30 листопада 2014 року в Дакарі (Сенегал) під час XV-го саміту Міжнародної організації франкофонії відбулась зустріч міністрів закордонних справ двох країн Павла Клімкіна та Ф. Лунсені Фаль[1].
26 жовтня 2015 року Україна приєдналася до рішення Ради ЄС 2015/1923 про пролонгація обмежувальних заходів ЄС проти фізичних осіб Гвінейської Республіки.
Делегація Гвінеї утрималася при прийнятті резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)» у грудні 2016, у грудні 2017, у грудні 2018 та у грудні 2020 року, на голосуванні у грудні 2019 року голосувала проти[1].
Делегація Гвінеї не голосувала при прийнятті резолюції «Проблема мілітаризації АР Крим та м. Севастополь (Україна), а також районів Чорного та Азовського морів» у грудні 2018, у грудні 2019 та у грудні 2020 року[1].
7-12 жовтня 2018 року в рамках 17-го Саміту Франкофонії у місті Єреван (Вірменія) відбулася зустріч делегацій України та Гвінеї[1].
Дипломатичні
Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 4 квітня 1992 року[1]. Посольство України в Гвінеї відкрилось в 3 листопада 1993 року на віллі № 46 Містечка Націй (фр. Cité des Nations). Згодом переїхало до району Діксін. З липня 2007 року Посольство знаходилося в будинку на Північній набережній (Corniche Nord).
У столиці країни, місті Конакрі функціонує почесне консульство України. Почесний консул — Шарль Амара Сосоадуно[1].
Посли України в Гвінеї
- Пивоваров Валерій Костянтинович (1993—1998).
- Суходольський Анатолій Володимирович (1998—1999) — тимчасовий повірений.
- Шевченко Іван Денисович (1999—2002).
- Шульга Олександр Олексійович (2002—2008), тимчасовий повірений
- Заяць Андрій Іванович (2008—2013), від 2012 року посол за сумісництвом.
Офіційні візити
У червні 1998 року відбувся офіційний візит президента Гвінеї Лансана Конте до України[1].
Економічні
| Рік | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 |
|---|---|---|---|---|
| Товарообіг | 106 | 138 | 131 | 160 |
| Експорт | 8,2 | 19,3 | 12,7 | 15,5 |
| Імпорт | 97,8 | 118,5 | 118,5 | 144,8 |
| Сальдо | -89,6 | -99,2 | -105,8 | -129,3 |
Торговельні гвінейсько-українські відносини мають значне від'ємне сальдо, Україна на порядок більше закуповує глиноземної сировини в Гвінеї, ніж продає її харчових продуктів, машин і обладнання.
Український експорт до Гвінеї 2020 року склав 15,55 млн доларів США. Вивозиться: м'ясо та їстівні субпродукти (34,3 %), чорні метали (26,4 %), котли, машини (16,3 %), залізничні локомотиви (5,9 %), харчові продукти (5,4 %), жири та олії тваринного або рослинного походження (3,9 %)[4].
Імпорт товарів з Гвінеї 20202 року склав 144,82 млн доларів США. Завозяться боксити (100 %)[4].
Для багатої на природні ресурси Гвінеї (⅓ світових запасів бокситів, видобуток яких дає майже ½ експортних надходжень) життєво важливими залишаються іноземні інвестиції та підтримка бізнесу, особливо в умовах міжнародних санкцій. Стійка корупція, часті забастовки гірників проти низької зарплатні та поганих умов праці, нестійке фінансове становище через значні зовнішні позики, епідемія лихоманки Ебола робить внутрішню політику Гвінеї недієздатною[5]. Для сприяння підприємництву уряд Гвінеї створив 2011 року Агентство сприяння приватним інвестиціям (фр. APIP-Guinée)[5]. Покращена макроекономічна дисципліна 2016—2017 років стабілізувала обмінний курс, поповнила державну скарбницю та збільшила державні доходи[5]. Митні збори відносно високі (середня ставка 11,9 %)[6]. При Торгово-промисловій палаті України функціонує Українсько-гвінейська ділова рада під головуванням Єгова Мартіна Жеромовича[4].
Інвестиційна діяльність з обох країн відсутня.
Науково-технічні
Україна має непогані перспективи в науково-технічній допомозі з будівництва гідроелектростанцій та відновлюваних джерел енергії[5].
Культурно-гуманітарні
Головним культурно-гуманітарним напрямком двосторонніх відносин між Україною та Гвінеєю є надання освітянських послуг. Україна готує спеціалістів для Гвінеї від самого проголошення нею незалежності, з 1960-х років. Падіння рівня життя в Гвінеї призвело до скорочення кількості гвінейської молоді, яка прямує для навчання в Україну. Впродовж 2019/2020 навчального року в українських закладах вищої освіти навчалися 120 гвінейських студентів[7].
Джерела
- Політичні відносини між Україною та Гвінейською Республікою : [укр.] : [арх. 5 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2014. — 6 листопада. — Дата звернення: 5 березня 2021 року.
- Договірно-правова база відносин між Україною та Гвінейською Республікою : [укр.] : [арх. 16 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2014. — 6 листопада. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.
- Державна служба статистики України.
- Торгівля та інвестиції : [укр.] : [арх. 16 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2021. — 13 березня. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.
- Економіка та бізнес-клімат Гвінеї : [укр.] : [арх. 16 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2021. — 13 березня. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.
- Особливості виходу на ринки Гвінеї : [укр.] : [арх. 16 березня 2021 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2021. — 13 березня. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.
- Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Гвінейською Республікою : [укр.] : [арх. 3 грудня 2020 року] // senegal.mfa.gov.ua : вебсайт. — Посольство України в Сенегалі, 2014. — 6 листопада. — Дата звернення: 16 березня 2021 року.
Література
- Шевченко І. Д. Потрібен новий імпульс : [Україна і Гвінея] // Політика і час : журнал. — К. : Літопис-XX, 2001. — № 8. — С. 24-33.
Посилання
- Офіційний сайт посольства України в Сенегалі.
- Центр дослідження Африки — вебплатформа української африканістики.
- (фр.) Офіційний сайт Міністерства економіки та фінансів Гвінеї.
- (фр.) Офіційний сайт Митної служби Гвінеї.
- (фр.) Інформація щодо митного законодавства на сайті Міністерства з питань інвестицій та публічно-приватного партнерства Гвінеї.
- (фр.) База даних професійних асоціацій Гвінеї.