Рада Європейського Союзу

Законодавча влада ЄС розділена між Радою і парламентом. Оскільки відносини та повноваження цих двох установ розвивалися, різні законодавчі процедури були створені для прийняття законів. Переважна більшість законів приймаються звичайною законодавчою процедурою, це означає, що для того, щоб закон був прийнятий, його повинні схвалити і парламент і Рада.[3]

Згідно з цією процедурою, комісія подає пропозицію парламенту та Раді. Після першого читання парламент може запропонувати поправки. Якщо Рада прийме ці поправки, то закон буде схвалено. Якщо цього не відбудеться, то вона приймає «спільну позицію», і направляє нову версію до парламенту. Під час свого другого читання, парламент може або прийняти текст, або ж запропонувати додаткові поправки до пропозиції Ради. Якщо Рада як і раніше не схвалює позицію парламенту, то законопроект беруть до «погоджувального комітету», що складається з однакової кількості членів Ради і Європарламенту. Якщо комітету вдається прийняти спільний текст, то він бути схваленим у третьому читанні і парламентом і Радою, в іншому випадку законопроект буде відхилений.

В деяких випадках: в питаннях правосуддя і внутрішніх справ, бюджету і податків та деяких аспектах інших областей політики: наприклад, фінансового аспекту екологічної політики, Рада або парламент можуть приймати рішення самостійно.[4]

Рада голосує трьома різними способами: одностайність, проста більшість або ж кваліфікована більшість. У більшості випадків, Рада голосує кваліфікованою більшістю, що означає те, що повинна бути більшість голосів (255 з 345) і більшість держав-членів (дві третини). Одностайність використовується тоді, коли розглядаються питання зовнішньої політики, і в ряді випадків, пов'язаних зі співпрацею поліції і суду.

Рада відповідає за координацію політики держав-членів в конкретних областях, таких як:

• економічна та фіскальна політика: Рада координує економічну та фіскальну політики держав-членів з метою зміцнення економічного управління в ЄС, контролює їх бюджетну політику і зміцнює фінансову структуру ЄС, а також має справу з юридичними та практичними аспектами валюти «євро», фінансовими ринками і рухом капіталу.
• політика в сфері освіти, культури, молоді та спорту: Рада приймає політичні рамки ЄС і плани роботи в цих областях, в яких викладені пріоритети співпраці між державами-членами.
• політика в області зайнятості: Рада розробляє щорічні керівні принципи і рекомендації для держав-членів, на основі висновків Європейської ради щодо ситуації в області зайнятості в ЄС.

Рада визначає і здійснює зовнішню політику і політику безпеки ЄС на основі принципів, встановлених Європейською Радою. Це також включає в себе розвиток ЄС і гуманітарну допомогу, оборону і торгівлю. Разом з Верховним представником ЄС із закордонних справ і політики безпеки, Рада забезпечує єдність, узгодженість і ефективність зовнішньої діяльності ЄС.

Рада забезпечує ведення переговорів від імені ЄС угод між країнами ЄС і не є членами ЄС і міжнародними організаціями. Після закінчення переговорів, Рада приймає рішення про підписання та укладення угоди. Рада також приймає остаточне рішення про укладення угоди після того, як парламент дав свою згоду  і вона була ратифікована всіма країнами-членами ЄС.

Ці угоди можуть охоплювати широкі області, такі як торгівля, співробітництво і розвиток, або ж вони можуть мати справу з конкретними суб'єктами, такими як текстиль, рибальство, митниці, транспорту, науки і техніки і т. д.

Рада приймає бюджет ЄС разом з парламентом.

Бюджетний період охоплює календарний рік. Це, як правило, приймається в грудні і почне працювати з 1 січня наступного року.

Головування — це не одинична посада — керування здійснює уряд держави-​​члена (Люксембург у другій половині 2015 року). Кожні шість місяців головування переходить від однієї держави до іншої у порядку, встановленому членами Ради, що дозволяє кожній країні головувати. Починаючи з 2007 року, три члени співпрацюють під час їхнього вісімнадцятимісячного терміну, наприклад, президент за другу половину 2007 року, Португалія, була другою у тріо держав разом з Німеччиною і Словенією, з якими Португалія співпрацювала. Рада проводить свої засідання в різних конфігураціях (як зазначено нижче), тому тема співпраці змінюється в залежності від питання. Міністр, який очолює Раду, завжди буде від країни, що головує. Делегат з наступного головування також допомагає очільнику Ради і може взяти на себе роботу за запитом.[5] Єдиний виняток — Рада міністрів закордонних справ, яка очолюється Верховним представником, а не міністром, з країни, що головує.

Роль керівника є адміністративною та політичною. З адміністративного боку вона несе відповідальність за процедури й організації роботи Ради протягом терміну її дії. Це включає в себе, організовування роботи Ради, а також керівництво роботою COREPER та інших комітетів і робочих груп. Політична складова включає успішне вирішення питань і посередництво в Раді. Зокрема, це включає в себе визначення порядку денного Ради, отже головування має істотний вплив на роботу Ради протягом терміну його дії. Президія також відіграє важливу роль в представленні Ради в рамках Євросоюзу, а також представленні Євросоюзу на міжнародному рівні, наприклад, в Організації Об'єднаних Націй.

З юридичної точки зору Рада є єдиним цілим, але на практиці вона розділена на десять різних конфігурацій (складів). У статті 16 (6) Договору про Європейський Союз сказано:

Рада повинна збиратися різними складами, список яких повинен бути затверджений відповідно до статті 236 Договору про функціювання Європейського Союзу.

Рада з загальних питань узгоджує роботу всіх конфігурацій. Разом з президентами Європейської Ради і Єврокомісії вона повинна підбивати підсумки засідань Європейської Ради

Рада міністрів закордонних справ повинна розробити зовнішні дії Союзу на основі стратегічних орієнтирів, встановлених Європейською радою і забезпечити те, щоб дії Союзу були послідовним.

Кожен склад ради має свою власну галузь на кшталт сільського господарства і риболовлі. У цьому формуванні Рада складається з міністрів від кожної держави, які відповідають за цю область — міністерства сільського господарства і риболовлі. Головою цього складу стає міністр з країни, що головує (див. розділ вище). Аналогічно Рада міністрів економічних і фінансових справ складається з національних міністрів фінансів, а головою є міністр економіки країни, що головує на даний момент. В даний час існує десять конфігурацій:[6]

• Рада з загальних питань координує роботу Ради, організовує засідання Європейської Ради і вирішує питання, що виникають у різних формацій Ради.
• Рада міністрів закордонних справ — єдина конфігурація, яка очолюється Верховним представником, а не міністром закордонних справ країни, що головує. Вона керує спільною зовнішньою та безпековою політикою, спільною політикою безпеки і оборони, торгівлею та розвитком співробітництва.
• Рада з економічних і фінансових питань складається з міністрів фінансів і міністрів економіки держав-членів. Працює над бюджетними питаннями і питаннями, пов'язаними з діяльністю єврозони.
• Рада юстиції та внутрішніх справ об'єднує міністрів юстиції і міністрів внутрішніх справ держав-членів. Обговорюється цивільний захист.
• Рада з питань зайнятості, соціальної політики, охорони здоров'я і захисту прав споживачів Складається з міністрів з питань зайнятості, соціального захисту, захисту прав споживачів, захисту здоров'я і рівних можливостей.
• Рада з питань конкурентоспроможності створена в червні 2002 року шляхом злиття трьох попередніх конфігурацій: внутрішнього ринку, промисловості та наукових досліджень. В залежності від питань, включених до порядку денного, ця формація складається з міністрів, відповідальних за такі області, як європейські справи, промисловість, туризм та наукові дослідження. З набуттям чинності Лісабонського договору, космічна політика була віддана Раді з питань конкурентоспроможності.[7]
• Рада з питань транспорту, телекомунікацій та енергетики створена в червні 2002 року шляхом злиття трьох політик в рамках однієї конфігурації, склад формації залежить від порядку денного. Це утворення зустрічається приблизно раз на два місяці.
• Рада з питань сільського господарства та риболовлі є однією з найстаріших формацій, що один раз на місяць об'єднує міністрів сільського господарства і рибальства та комісіонерів, відповідальних за сільське господарство, рибальство, безпеку харчових продуктів, ветеринарні питання та питання охорони здоров'я.
• Екологічна рада складається з міністрів навколишнього середовища, які зустрічаються приблизно чотири рази в рік.
• Рада з питань освіти, молоді, культури та спорту складається з міністрів освіти, культури, молоді, спорту та зв'язку, які зустрічаються приблизно три або чотири рази на рік.[8]

Включає в себе аудіовізуальні питання Рада Європейського Союзу є єдиним правовим суб'єктом, але в якому зібралися 10 різних «конфігурацій», в залежності від предмету обговорення.

Між  устроями Ради немає ієрархії, хоча Рада з загальних питань має особливу роль координатора і несе відповідальність за інституційні, адміністративні і горизонтальні відношення. Рада з закордонних справ також має спеціальне завдання. Будь-який з 10 об'єктів може прийняти акт, який підпадає під завдання іншого об'єкта. Отже, з кожним правовим актом, який приймає Рада, конфігурація не згадується.

Збори Ради Збори Ради відвідують представники кожної держави члена на урядовому рівні. Отже, учасники можуть бути міністрами, або державними секретарями. Вони мають право брати на себе відповідальність і головувати від імені країни. Європейські представники, які несуть відповідальність за певні сфери також запрошуються на збори Ради. Збори очолює міністр держави-члена, що головує в Раді протягом шести місяців. Винятком є Рада з закордонних справ, що очолена Верховним Представником Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки.

Рада приймає свої рішення, за відносною чи особливою більшістю голосів, або шляхом анонімного голосування, у залежності від рішення, що має бути прийнятим. Рада може голосувати тільки коли більшість членів присутні.

Відкриті засідання Рада збирається на відкриті засідання під час обговорення або голосувань за запропоновані правові акти. У цих випадках питання порядку денного включає в себе «правове обговорення». Перше обговорення важливих не правових пропозицій також публічні. Також Рада регулярно проводить громадські обговорення на важливі питання, що впливають на інтереси ЄС і його громадян. Обговорення програми Ради загальних питань, яка триває 18 місяців, так як і пріоритетів інших конфігурацій Ради, і обговорення 5-тирічної програми уповноваженої особи є публічними.