Вища освіта в Україні

Історія вищої освсіти в Україні має довгу та багату історію. Українських студентів, випускників та вчених уже давно знають і цінують по всьому світі. Першовідкриття та новаторські дослідження вчених, які працювали в українських інститутах та академіях, таких як Дмитро Менделєєв, Микола Жуковський і Євген Патон, є частиною загальної історії наукового прогресу світу.

До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

• молодший спеціаліст
• бакалавр
• магістр (спеціаліст)
• доктор філософії
• доктор наук

Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти[2]:

• початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
• перший (бакалаврський) рівень;
• другий (магістерський) рівень;
• третій (освітньо-науковий) рівень;
• науковий рівень.

Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти відповідає п'ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти відповідає шостому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов'язків за обраною спеціальністю.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти відповідає сьомому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.

Третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв'язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Науковий рівень вищої освіти відповідає дев'ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає набуття компетентностей з розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, створення нових системоутворюючих знань та/або прогресивних технологій, розв'язання важливої наукової або прикладної проблеми, яка має загальнонаціональне або світове значення. [1]

З 2002 по 2014 роки в Україні діяв попередній Закон «Про вищу освіту».

1 серпня 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав новий Закон «Про вищу освіту» № 1556-VII, який парламент ухвалив у другому читанні та в цілому[3]. Закон сприймається як перемога громадянського суспільства і лобістів від освіти, хоча ним просувалися й лазівки щодо іншомовного навчання у вишах.

Закон визначає концептуальні засади модернізації вищої освіти — інтеграція вищої освіти України до Європейського простору шляхом реалізації положень та принципів Болонського процесу; забезпечення якості вищої освіти і науки шляхом розвитку незалежної системи забезпечення якості вищої освіти; інтеграція освіти, науки та інновації; автономія закладів вищої освіти; співпраця закладів вищої освіти та бізнесу у сфері вищої освіти і науки шляхом запровадження механізмів інноваційного розвитку країни за рахунок взаємодії освіти, науки, бізнесу і держави", — йдеться на вебсайті українського президента.

Новий закон розширює автономію університетів, забороняє стягувати додаткову плату зі студентів за виготовлення дипломів та посилює відповідальність за плагіат.

Цей орган управління у сфері вищої освіти було створено в 2014 року. Його повноваження це: формування вимог до системи забезпечення якості вищої освіти, аналіз якості освітньої діяльності закладів вищої освіти, формування пропозицій щодо переліку спеціальностей, проведення акредитації освітніх програм та інші.

Агентство формується з 25 членів і формується на квотних засадах. 27 липня 2016 Кабінет Міністрів затвердив персональний склад НАЗЯВО. Деякі призначення одразу викликали спротив громадськості. Наприклад в наукових роботах Руслана Гурака, що був обраний до НАЗЯВО 9 вересня 2016 року на ІІ Всеукраїнському з'їзді закладів вищої освіти державної форми власності, було знайдено плагіат.[6]

Контингент студентів за джерелами фінансування розподіляється так:

• у вишах I—II рівнів акредитації

• 51,3 % студентів навчаються на кошти державного бюджету,
• 35,5 % — на кошти фізичних і юридичних осіб,
• 11,7 % — на кошти місцевого бюджету,
• 1,5 % — на галузеві кошти;

у вишах III—IV рівнів акредитації

• 54,9 % студентів навчаються на кошти державного бюджету,
• 43,0 % — на кошти фізичних і юридичних осіб,
• 0,4 % — на кошти місцевого бюджету,
• 1,7 % — на кошти зацікавленої галузі.

Тобто кожен другий студент є інвестором системи вищої освіти.

З набуттям незалежності України, відбувалося почасти анархічне утворення закладів вищої освіти, що призвело до суттєвих диспропорцій. Наприклад, у невеликому містечку Глухів з 34-тисячним населенням діє Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, в якому навчається понад 5 тисяч студентів. Подібна ситуація і з Національним університетом «Острозька академія» в невеличкому містечку Острог, де проживає всього 16 тисяч мешканців. А з іншого боку, у багатьох великих містах Донбасу (наприклад, Хрустальний, Бахмут, Кадіївка, Єнакієве, Костянтинівка, Довжанськ) та інших територій України (наприклад, Горішні Плавні, Ковель, Коростень, Шепетівка, Бердичів, Конотоп, Ізмаїл тощо) немає жодного закладу вищої освіти, що вкрай негативно відбилося на морально-інтелектуальній сфері у цих населених пунктах.

Детальний науковий аналіз даних проблем вперше зробив у своїй кандидатській дисертації «Територіальна організація вищої освіти України», кандидат географічних наук, науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України Січкаренко Кирило Олексійович. У даній науковій роботі дані оптимізовані рекомендації по усуненню наявних диспропорцій в територіальній організації вищої освіти в Україні.

Влітку 2016 вперше було впроваджено Зовнішнє незалежне оцінювання для студентів, що вступають на магістратуру[7]. Воно стосуватиметься тільки юридичних спеціальностей восьми університетів, що погодилися взяти участь в пілотній програмі.

Восени 2016 року було оприлюднено плани МОН відмінити ряд освітньо-кваліфікаційних рівнів: спеціалістів, кандидатів наук та неповної вищої освіти. Після введення змін, повинні залишитися таки рівні: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук.[8]

Станом на 2021 за оцінкою фахівців система вищої освіти переживає глибоку багаторівневу кризу, витоки якої пов’язані із відсутністю на рівні державного управління системного бачення сучасних проблем вищої освіти, розуміння тісного зв’язку між рівнем її державної підтримки та динамікою національної конкурентоспроможності, абсолютним домінуванням фіскальної мотивації над стратегічною при вирішенні проблем фінансового забезпечення потреб вищої школи. Внаслідок поглиблення цієї кризи посилюється інституційна дисфункціональність вищої освіти, яка набуває все більше рис інституційної неспроможності, за якою настає стан деградації та інституційного виродження[9].

• Вища освіта
• Історія вищої освіти в Україні
• Заклад вищої освіти
• Список закладів вищої освіти України
• Ліцензування закладу вищої освіти
• Акредитація закладу вищої освіти
• Рівень акредитації
• Педагогічні і науково-педагогічні працівники вишів
• Наукові ступені і вчені звання
• Спеціалізовані вчені ради
• Концепції класичного університету
• Документ про вищу освіту
• Програма з вищої освіти
• Галузеві стандарти вищої освіти
• Стандарти вищої освіти закладів вищої освіти
• Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР

• Вища освіта в Україні
• Портал — Вища освіта
• Сайт Міністерства освіти і науки України

• О. М. Дзюба, В. С. Шандра. Вища освіта в Україні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 522. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• К. В. Корсак. Вища освіта // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Освітній портал — Уперше: 200 найкращих вишів України
• Територіальна організація вищої освіти України, автореферат кандидатської дисертації Січкаренко К. О.
• Жиляєв І. Б. Вища освіта України: стан та проблеми. Ігор Борисович Жиляєв, Володимир Віталійович Ковтунець; Максим Володимирович Сьомкін. — К.: Науково-дослідний інститут інформатики і права Національної академії правових наук України, Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, 2015. — 96 с.Ігор Борисович Жиляєв, Володимир Віталійович Ковтунець; Максим Володимирович Сьомкін. — К.: Науково-дослідний інститут інформатики і права Національної академії правових наук України, Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, 2015.&ISBN 978-966-7909-71-0

• Від контролю до культури якості: перезавантаження процесів забезпечення якості в українській вищій школі = От «что такое плохо?» к культуре качества: перезагрузка процессв обеспечения качества в украинской школе="We chare because we care": reloading the processes of quality assurance in the Ukrainian higher education: практ. посіб. / [редкол.: С. Гришко та ін.]. — Львів: Компанія «Манускрипт», 2014. — 168 с. : іл. — (Програма Tempus). — Текст парал. укр., рос. — ISBN 978-966-2400-38-0
• Імператив якості: вчимося цінувати і оцінювати вищу освіту = «Что такое хорошо»: учимся ценить и оценивать высшее образование=Quality matters: how to value and evaluate higher education: навч. посіб. / [за ред. Т. Добка, М. Головянко, О. Кайкової та ін.]. — Львів: Компанія « Манускрипт», 2014. — 572 с. : іл. — (Програма Tempus). — Текст парал. укр., рос. — ISBN 978-966-2400-37-3
• Національний портал забезпечення якості вищої освіти. Інструкція для користувача: інстр. для користувача / О. Л. Шевченко, Ю. М. Горобець, О. Ю. Шевченко, В. В. Сокол. — Львів: [б. в.], 2014. — 48 c. — (Програма Tempus).
• Національний портал забезпечення якості вищої освіти. Інструкція для розробників сторонніх систем щодо інтеграції їх з національним порталом забезпечення якості вищої освіти / О. Ю. Шевченко, В. В. Сокол, О. Л. Шевченко. — Львів: [б. в.], 2014. — 32 c. : іл. — (Програма Tempus).