Умбеліферон

Умбеліферон (англ. Umbelliferone; 7-гідроксикумарин, скіметин) — жовтуваті кристали, добре розчинні у етанолі, хлороформі і оцтової кислоти, погано розчинні у воді та диетиловому ефірі.

Умбеліферон

Хімічна структура умбеліферону
Інші назви 7-гідроксикумарин, гідрангін, скіметин, бета-умбеліферон
Ідентифікатори
Номер CAS 93-35-6
PubChem 5281426
Номер EINECS 202-240-3
KEGG C09315
ChEBI 27510
SMILES
c1cc(cc2c1ccc(=O)o2)O
InChI
1/C9H6O3/c10-7-3-1-6-2-4-9(11)12-8(6)5-7/h1-5,10H
Номер Бельштейна 127683
Номер Гмеліна 1220112
Властивості
Молекулярна формула C9H6O3
Молярна маса 162,14 г/моль
Зовнішній вигляд жовтувато-білі кристали, порошок без запаху
Тпл 230
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Умбеліферон вперше був виявлений у рослинах родини Umbelliferae окружкові, звідки й отримав свою назву. Міститься у значній кількості видів рослин і є ключовим метаболітом в біосинтезі різних природних кумаринів, піранокумаринів і фурокумаринів.

Синтез і властивості

Класичний метод синтезу умбеліферону — конденсація Пехмана яблучної кислоти і резорцину в присутності сірчаної кислоти[1], реакція йде через декарбоксилювання in situ яблучної кислоти з утворенням формілоцтової кислоти, яка потім реагує з резорцином.

Подібно до інших кумаринів, умбеліферон інтенсивно поглинає в ультрафіолетовій області, поглинання посилюється при утворенні феноляту, який обумовлює яскраво-блакитну флуоресценцію лужних розчинів умбеліферону, завдяки чому він використовується як кислотно-основний флуоресцентний індикатор при рН 6,5-8,0.

Знаходження в природі і біосинтез

Умбеліферон в досить значних кількостях міститься в рослинах родин окружкових, айстрових і підродини рутових; може бути виділений із продуктів сухої перегонки окружкових рослин родів Ferula, Angelica і Heracleum. Крім вільного умбеліферону в рослинах містяться його глікозиди і прості етери із сексвітерпеновими спиртами («терпенові кумарини», переважно в рослинах роду Ferula).

Біосинтез йде за фенілпропаноідним шляхом із фенілаланіну, з якого синтезується корична кислота, піддається гидроксилюванню в положення 4 під дією ферменту циннамат-4-гідрокислази. Утворена в результаті p-кумарова кислота гідроксилюється за положенням 2 при каталізі циннаміт/кумарат-2-гідроксилази з утворенням 2,4-дигідроксикумарової (умбелової) кислоти. Внутрішньомолекулярне ацилювання 2-гідроксигрупи карбоксилом умбелової кислоти призводить до утворення лактона — умбелліферону[2]:

        

Примітки
  1. George, Ernest; J. Moir. The Preparation of Umbelliferone // Transactions of the Royal Society of South Africa. — 1925. — Т. 13, № 3 (15 August). — С. 255—257. — ISSN 0035-919X. — DOI:10.1080/00359192509519609. Процитовано 2013-08-02.
  2. Pathway: umbelliferone biosynthesis // MetaCyc
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.