Уральський франк

1991 — рік розпаду СРСР і великих політичних та економічних потрясінь в Росії. У період складного розвитку держави, коли виникли серйозні протиріччя між колишньою планово-розподільчою системою виробництва і першим етапом лібералізації цін, який супроводжувався дефіцитом товарів і кризою готівки, через неготовність уряду до інфляції, Уральська Республіка опинилася у вкрай важкому становищі, так як вироблена нею продукція в основному призначалася для потреб держави і не користувалася попитом всередині країни. Група незалежних експертів запропонувала змінити ситуацію через зміну форм відносин між суб'єктами економіки за допомогою введення в обіг нової розрахункової одиниці — «уральського франка», застосовуваного паралельно з рублем і не суперечило існуючому законодавству.

Ідея уральського франка знайшла підтримку російського керівництва: Було отримано лист про доцільність уральських грошей за підписом прем'єр-міністра Гайдара, не стали чинити перешкод Мінфін і Держбанк Росії.

Товарно-розрахункові чеки «уральські франки» були виготовлені в 1991 році за ескізами архітектора Софії Демидової на Пермській друкованій фабриці «Гознак» на замовлення єкатеринбурзького підприємства ТОО «Уральський ринок» і відповідно до листа-дозволом державного виробничого об'єднання виробництва державних знаків Міністерства фінансів СРСР від 04.09.91 р № 01/2а-106. Віддруковано було 1930000 штук номіналами 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500 і 1000 «уральських франків» на загальну суму в 56 млн франків. Оплату друку банкнот в сумі трохи більше 400 тисяч рублів здійснило спільне підприємство «Іст Лайн» (м. Єкатеринбург). Вартість замовлення, за твердженням Бакова, склала 20 тис. доларів США.

Надруковані бланки в лютому 1992 року були доставлені з Пермі в Єкатеринбург на військово-транспортному вертольоті і здані на зберігання до Ленінської філії Свердлсоцбанка. Незважаючи на те, що «франки» були вже віддруковані, замовники так і не зважилися на їх введення в обіг, через погрози і заборони з Москви.

У лютому 1993 року «уральські франки» за дорученням голови ради директорів А. Назарова (колишній співробітник КДБ, був убитий в березні 1993 р.) були одержані працівником ТОО «Уральський ринок».

А в грудні 1993 року була прийнята нова Конституція Росії, згідно з пунктом 1 Статті 75 якої «Грошовою одиницею в Російській Федерації є рубль. Грошова емісія здійснюється виключно Центральним банком Російської Федерації. Введення і емісія інших грошей в Російській Федерації не допускаються».

В 1997 року «уральські франки» номіналом 1, 5, 10, 20 були випущені в обіг на Серовском Металургійному заводі ім. А. К. Сєрова, де генеральним директором до того часу був Антон Баков. Ними можна було розплачуватися в заводських магазинах, їдальнях і буфетах. У розпорядженні дирекції виявилося більше половини тиражу — 1 мільйон штук, доля інших 930 тисяч штук невідома.

Спочатку в обіг були випущені «чисті» банкноти, а потім, коли цим фактом зацікавилася органи прокуратури, — частина тиражу була промаркована відповідними надпечаткамі: «Талони на харчування». Причому низка перереєстрацій навколо металургійного заводу, безпосередньо пов'язана з мінімізацією оподаткування, відбилася і на купюрах: на них проставлялися відбитки печаток і самого підприємства, і муніципальної установи «Техноград Північний», і муніципального освіти «Верхотурський повіт». Дані «талони на харчування» приймалися в заводських їдальнях і магазинах з розрахунку 7000 рублів (до деномінації) за купюру будь-якого номіналу. Після деномінації, з урахуванням інфляційних процесів, вартість талон ів індексувалася до 10 і 12 рублів. Потім на купюрах з'явилися відбитки печаток окремих цехів заводу (наприклад, «сортопрокатний», «великосортний», «автотранспортний» тощо).

У 2000 році Баків був вигнаний із заводу, і нова адміністрація підприємства 2 листопада 2000 скасувала ходіння «франків» на заводі.

Відомо, що понад 500 тисяч штук «уральських франків» були вилучені і знаходилися на зберіганні в прокуратурі міста Сєрова.