Усейн Болт

Перші нагороди на світових першостях Усейн здобув в Осаці, де проходив чемпіонат 2007-го року. На дистанції 200 метрів Болт впевнено долав всі раунди змагань, неодмінно демонструючи другий загальний результат на кожному етапі. Другим він опинився і в фінальному забігові, поступившись американському спринтеру, для котрого та першість стала тріумфальною, Тайсону Ґею 15-ма сотими секунди. Вже за два дні Болт біг другий етап фіналу естафети 4×100 метрів, і завдяки неперевершено проведеному Асафою Павелом останньому етапу, зумів виграти другу срібну нагороду на турнірі.

На Пекінську Олімпіаду Болт прибув як фаворит, оскільки за 2,5 місяці до олімпійських стартів він встановив новий світовий рекорд на дистанції 100 метрів, перевершивши попереднє досягнення свого співвітчизника Асафи Павела на 2 соті секунди.[3]

Попередні забіги на 100-метрівці Усейн пройшов дуже впевнено, перемагаючи в кожному з них і потрапив до фіналу з найкращим часом. Серед суперників Болта у фіналі були Асафа Павел, Волтер Дікс, Чуранді Мартіна та ін. Однак боротьби не вийшло: лише на старті спортсмени долали дистанцію на одному рівні. Але з кожним наступним метром перевага ямайського атлета зростала і на останній чверті дистанції Болт дозволив собі бігти з розставленими руками, озиратися по сторонах та позувати перед репортерами. Попри це він не тільки зумів перемогти, але й примудрився встановити новий світовий рекорд, пробігши дистанцію за 9,69 с.

За схожим сценарієм розвивалися події і на дистанції вдвічі довшій: Болт впевнено долав кожну стадію змагань і з найкращим часом вийшов у фінал. Але в цьому фіналі він пробіг на максимумі своїх можливостей від першого до останнього метру дистанції, і дуже далеко відірвавшись від конкурентів (перевага над другим призером склала більш ніж 0,5 с.), показав результат 19,30 с., котрим на дві соті секунди перевершив попередній світовий рекорд 16-річної давнини, що належав Майклу Джонсону та був показаний ним ще на Олімпійських іграх в Атланті.

Вже за два дні потому Болт знову вийшов на бігову доріжку Пекінського стадіону аби з партнерами по команді (Неста Картер, Майкл Фрейтер та Асафа Павел) змагатися за перемогу в естафеті 4×100 метрів. Болту довірили проведення третього етапу, з яким він впорався напрочуд вдало: приймав Усейн естафету майже одночасно з тринідадцями та японцями, а передавав вже явним лідером. Фінішер команди Асафа Павел не тільки утримав цю перевагу, але й збільшив її, що дозволило святвувати перемогу Болту та його партнерам по збірній. Заразом ямайці встановили новий світовий рекорд на позначці 37,10 с., що на 0,3 с. краще від попереднього досягнення американців (два різні склади команди США пробігли естафету за 37,40 на Олімпіаді в Барселоні та на чемпіонаті світу 1993-го року в Штутгарті).

Вигравши одразу три олімпійські золота, Усейн Болт повторив або встановив декілька досягнень: за останні півстоліття він став лише третім (після Валерія Борзова та Карла Льюїса) спринтером, котрий зумів виграти 100 та 200 метрів на одній Олімпіаді; також він став першим і поки єдиним легкоатлетом, котрий зумів виграти одразу в трьох дисциплінах, встановши нові світові рекорди в кожній з них.

За підсумками 2008 року був визнаний найкращим легкоатлетом світу.

Рівно через рік, в ті самі дні 16, 20 і 22 серпня, але вже на чемпіонаті світу в Берліні, Усейн повторив свої олімпійські успіхи виборовши три золоті нагороди. На попередніх етапах змагань все складалося для Усейна легко і невимушено і він очікувано виходив до фіналу з найкращим часом. У фіналі 100-метрівки, незважаючи на серйозний спротив від Тайсона Ґея (показав у забігові третій в історії результат на цій дистанції: 9,71 с.), Болт переміг покращивши встановлений ним же світовий рекорд одразу на 0,11 с., довівши його до позначки 9,58 с. Те саме йому вдалося повторити і на дистанції 200 м. «Блискавка» виграв золоту нагороду, показавши результат 19,19 с., таким чином покращивши світовий рекорд знову, як і на 100-метрівці, на 0,11 с. Довершити свій тріумфальний виступ на Олімпіаштадіоні, Усейну вдалося перемігши разом з партнерами в естафеті 4×100 метрів. Показавши час 37,31 с., ямайці побили рекорд чемпіонатів світу, котрий тримався 16 років.

Через два роки після тріумфу в столиці Німеччини Усейн Болт приїхав захищати свої титули в південнокорейське місто Тегу, де проходив черговий чемпіонат світу з легкої атлетики. Однак на дистанції 100 метрів йому цього зробити не вдалося: зробивши фальстарт він був дискваліфікований. Тож чемпіонський титул у цій дисципліні був розіграний без участі «Блискавки» рештою сімома учасниками фіналу, чим і скористався співвітчизник Болта Йоган Блейк.

Звісно, Усейн прагнув реабілітуватися на 200-метровій дистанції і повторити свій успіх дворічної давнини. Успішно подолавши попередні раунди, він так само легко переміг і в фіналі, продемонструвавши результат 19,40 с., найкращий на той момент результат сезону в світі.

В останній день чемпіонату Болту разом з партнерами по збірній вдалося виграти естафету, встановивши новий світовий рекорд: 37,04 с.

На треті для себе Олімпійські ігри Болт, вперше за останні роки, приїхав не як головний фаворит. Оскільки за місяць до старту Олімпіади він програв своєму молодшому співвітчизникові Йогану Блейку і 100[4], і 200-метрівку[5] на ямайському олімпійському відборі, котрий відбувався в Кінґстоні і мав визначити учасників ігор від країни. Звісно, другі місця в обох дисциплінах дозволили Усейну поїхати до Лондона (адже від країни в легкоатлетичних змаганнях можуть брати участь одразу троє спортсменів в кожній індивідуальній дисципліні), тож вся боротьба була ще попереду.

Однак на самих іграх для Болта все склалося дуже вдало: він без надзусиль долав попередні та півфінальні раунди змагань на обох дистанціях, перемагаючи в кожному зі своїх забігів. Продовжилася ця серія і в фінальних забігах. Спочатку на стометрівці Усейн встановив новий олімпійський рекорд пробігши дистанцію за 9,63 с (другий найшвидший результат в історії). Завдяки цій перемозі він став другим, після Карла Льюїса спринтером, котрий спромігся виграти «золото» на 100-метрівці дві Олімпіади поспіль.

На вдвічі довшій дистанції він тріумфував з результатом 19,32 с, і став першим в історії ігор спортсменом, котрий виграв 200-метрівку двічі поспіль. Також він став першим спринтером, котрому вдалося зробити переможний дубль (виграти золоті нагороди на дистанціях 100 та 200 метрів) двічі підряд.

В один з останніх днів лондонської Олімпіади ямайці підтвердили свій клас в естафеті. Окрім здобутої золотої нагороди, Усейн Болт, котрому довірили останній етап, разом зі звичними партнерами (Неста Картер, Майкл Фрейтер та Йоган Блейк) долучився до встановлення нового світового рекорду в цій дисципліні. Ямайці зупинили секундомір на позначці 36,84 с, і стали першим квартетом, котрий зумів «вибігти» з 37 секунд.