Устюжна

Собор Різдва Богородиці

Вперше місто згадується в Углицькому літописі 1252 року під назвою Устюг-Желєзний, що пов'язано з розташуванням міста на Залізному полі, місцевості, що багата болотною залізною рудою та пов'язано з початком розвитку металургії на Русі. Назву Устюг-Железный (або Железный устюг) місто носило в 13-16 ст.[1].

Історичним центром міста є городище, побудоване на березі Мологи, в гирлі річки Іжини, що впадає в неї, що і визначило назву поселення:Усть-Іжина—Устюжна або Устюжна Желєзопольська.

У XVI сторіччі Устюжна, з населенням близько 6000 осіб, стає найбільшим центром металообробки та зброярської справи Московії.

У середині XVI століття Устюжна стає в один ряд з такими великими торгово-промисловими центрами, як Новгород, Псков, Твер, Рязань, Ладога тощо. Уже в 1544 місто отримує митну грамоту від імені Івана IV Грозного.

До кінця XVI століття місто сильно змінилося. В 1597 посад за кількістю дворів запустів майже на 70 відсотків, а чисельність населення скоротилася приблизно в 3 рази. Основними причинами був мор та події в країні — Лівонська війна, опричнина, розорення Новгорода та північно-західних земель і, як наслідок, господарська криза.

У Смутний час жителі міста боролися проти інтервентів. Місто кілька разів зазнало нападів, але жодного разу не було захоплено.

У XVII столітті, Устюжна другий (після Тули) центр російської металургії та зброярської справи у Московії.

В 1702—1714 роках, за вказівкою Петра Великого, у місті було побудовано Іжинський збройовий завод, що отримав державне замовлення на забезпечення армії зброєю (виготовляв гармати, пищалі, мушкети, гарматні ядра та ін.).

Герб (1781)

З 1727 Устюжна входить до складу Новгородської губернії, з 1738 — повітове місто Устюженського повіту.

В 1781 спеціальна «Комісія для будівель», розробила план забудови міста. Герб міста було затверджено Катериною II — 16 серпня 1781 року. У другій половині XVII століття почалося кам'яне будівництво, і до 1870 у місті налічувалося вже 13 кам'яних церков, що значно змінило вигляд міста.

Місто включено до списку історичних міст, багатих пам'ятками історії та культури.

У місті діє Устюженський краєзнавчий музей (колишній собор Різдва Богородиці) в якому представлені давньоруський іконопис — п'ятиярусний іконостас кінця XVII століття з 95 іконами, виконаними московськими майстрами з майстерень Оружейної Палати (серед них були Тихон Філатьєв та Кирило Уланов — одні з найвідоміших російських живописців того часу); російський живопис 18-20 століть, у тому числі твори І. К. Айвазовського, Б. М. Кустодієва; місцеве декоративно-прикладне та народне мистецтво, різьба по дереву 17-18 століть, литво 18-19 століть, вишивка XIX — початку XX століття, фаянсові вироби 2-ї половини XIX століття тощо.

Устюжна — батьківщина героїв Гоголівського «Ревізора».

Устюжна є містом-побратимом для міст:

• Каннус (фін. Kannus) (1995)
• Бежецьк (2005)

• 
  Устюженське городище (2012)
• 
  Вид з мосту вгору за течією Мологи
• 
  Пам'ятник "Захисникам Вітчизни 1609"
• 
  Міні-отель (2012)
• 
  Згорілий будинок Курбатова (навпроти міні-отелю)
• 
  Телевежа (вид з вулиці Леніна; 2012)
• 
  Автостанція Устюжне 2012 року
• 
  Міст через Мологу
• 
  Вид на Мологу від підніжжя городища
• 
  Радіомаяк авіації Північного флоту

• Колесников П. А. Устюжна: Очерки истории города и района. — Архангельск, 1979.
• Устюжна. Череповец. Вытегра./Рыбаков А. А. — Л., Искусство, 1981. (Архитектурно-художественные памятники городов СССР).
• Брумфилд, Вильям К. Устюжна. Фотоальбом. — М., Три квадрата, 2010. (рос.) (англ.)

• Муніципальний район Устюженський, офіційний сайт
• Устюженський міський портал