Устє Руське

Устє Руське
	Герб
Країна	Польща
Воєводство	Малопольське воєводство
Повіт	Горлицький повіт
Гміна	Устя-Горлицьке
Перша згадка	1414
Попередні назви	Устя, Устя Волоське
Водойма	р. Ропа
Населення	1187 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 18
Поштовий індекс	38-315
Автомобільний код	KGR
SIMC	0468312
	Устє Руське Устє Руське (Польща)
	Устє Руське Устє Руське (Малопольське воєводство)

Устє Руське (пол. Uście Ruskie, після 1949 року — Усьце-Ґорлицьке, пол. Uście Gorlickie) — лемківське село в сучасній Польщі, в гміні Устя-Горлицьке Горлицькому повіті Малопольського воєводства. Населення — 1187 осіб (2011[1]).

Розташування

Лежить над річкою Ропа.

Назва

Первинна назва «Устя» походить від місця розташування села — впадіння річки Ждиня в річку Ропа. В 1765 р. носить назву «Устя Волоське», за Австро-Угорщини — «Устя Руське», в 1949 р. (після депортації українців) — «Устя Горлицьке»[2].

Історія

Село закріпачене у другій половині XIV ст. на німецькому праві, хоча в 1414 р. згадується упосадженою на волоському праві, в дійсності на яке переведена в 1512 р. Станіславом Гладишем гербу Гриф.

Податковий реєстр 1581 р. засвідчує 5 селянських господарств, господарство солтиса, господарство священика і церкву. Реєстр 1629 р. засвідчує зростання кількості селянських господарств і появу тартака і млина.

В 1539 р. утворена парохія, збереглася ерекційна грамота у краківському архіві. У 1691 р. парохія прийняла унію. До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Горлицького деканату, до якої також належали Квятонь і Одерне, метричні книги велися з 1786 року[3] В ході Тилявської схизми більшість українців (417 із 744) перейшли до Польської православної церкви. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.

За Австро-Угорщини виросло до статусу містечка, яке виконувало адміністративні та господарські функції для лемківського населення по обидва боки Карпат.

Восени 1918 р. кільканадцять днів було столицею Лемківської республіки.

До 1945 року було майже чисто лемківське населення: з 1160 жителів села — 850 українців, 90 латинників, 210 поляків (переважно в присілку Одерне — працівники гути скла) і 10 євреїв[4].

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово- вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА проти радянських і польських і військ. Ті з українців, хто вижив, 1947 року під час операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі, натомість заселено поляків[5].

У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	588	137	409	42
Жінки	599	130	371	98
Разом	1187	267	780	140

Пам'ятки

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

В селі є дерев'яна греко-католицька церква Преп. Мат. Параскеви 1786 р., з 1947 р. використовувалася під костел, з 1956 р. також епізодично проводив службу Василь Гриник, а в 1997 р. остаточно повернена греко-католицькій громаді.
- Прицерковний цвинтар.
- Огорожа з воротами.
Прицвинтарна дерев'яна каплиця 1879 р.
Поряд є також Військове кладовище № 57 часів Першої світової війни[7].
Корчма лемківська, дерев'яна, збудована на початку XX ст.

Також у центрі села стоїть пам'ятник лемкам, полеглим у Другій світовій війні в рядах підпілля, Червоної армії та Польської Народної Армії.

Відомі уродженці та жителі

Мирослава Хом'як, польський філолог, автор граматики лемківського діалекту та багатьох книжок

Примітки

GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
Rozporządzenie Ministra Administracji Publicznej z dnia 19 sierpnia 1949 r. o przywróceniu i ustaleniu nazw miejscowości. Monitor Polski - rok 1949, nr 59, poz. 795
Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 30-31
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 25.
Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Cmentarz nr 57 — Uście Gorlickie

.

Література

Uście 3(2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 832. (пол.)
Apokryf Ruski (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Устє Руське

Uscie_Gorlickie (пол.)
Cmentarz nr 57 Uście Gorlickie (пол.)
Uście Gorlickie cmentarz łemkowski. (пол.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[nsp-1] GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[2] Rozporządzenie Ministra Administracji Publicznej z dnia 19 sierpnia 1949 r. o przywróceniu i ustaleniu nazw miejscowości. Monitor Polski - rok 1949, nr 59, poz. 795

[3] Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 30-31

[4] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 25.

[5] Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок

[age-6] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

[7] Cmentarz nr 57 — Uście Gorlickie