Фабр Андрій Якович

Андрій Якович Фабр народився 20 серпня 1789 року в селі Суук Су (нині — Лісне), що на той час входило до складу Феодосійського повіту Таврійської губернії Російської імперії в німецькій протестантській родині Якова Фабра (за деякими джерелами — Фабера) та Марії Федорівни Гроскрейц.

Яків Фабр походженням зі Швейцарії придбав у російської казни маєтності на місці сучасного Миколаєва. Пізніше став директором казенних виноградників Судацької долини за призначенням Григорія Потьомкіна. 1792 року Яків Фабр з родиною переїхав до Сімферополя та того ж року помер. Не зважаючи на походження батьків, сина назвали Андрієм та охрестили в православ'ї.

Андрій отримав домашню освіту й 1819 року успішно витримав іспити до Імператорського Харьківського університету.

Бронзовий барельєф Андрію Фабру на площі 80-річчя Дніпропетровщини

25 травня 1804 року Андрія Фабра призначили канцелярістом до Таврійської казенної експедиції. Призначення відбулося ще до виповнення юному чиновнику 15 років.

1808 року призначено головним форштмайстером-наглядачем лісів усієї Таврійської губернії. 1819 року Андрій Фабр вступив на службу до канцелярії Таврійського цивільного губернатора «для ведення слідчих справ». 1823 року Фабра призначено радником губернського правління, а 1825 року Андрій Якович Фабр став Таврійським губернським прокурором.

1833 року отримав чин статського радника, а 1837 року — дійсного статського радника. З 1833 року по 1847 рік Фабр очолював канцелярію графа Михайла Воронцова. З 1841 року одночасно входив до Ради Міністра внутрішніх справ Російської імперії. 24 січня 1847 року Андрія Яковича Фабра було призначено катеринославським цивільним губернатором.

1857 року Фабр вийшов у відставку в чині таємного радника та переїхав до Сімферополя, де активно займався громадською та науковою діяльністю. 24 січня 1863 року Андрій Якович Фабр помер у Сімферополі. Поховано у власному маєтку Ана-Элі (нині — частина села Урожайне) неподалік Сімферополя в окремому склепі, поруч із могилою його улюбленої матері, прах якої він свого часу переніс із Одеси.

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Фабра відсутні.[2]