Фальц-Фейни
Родина Фальц-Фейн
З середини XIX століття володіли 200 тис. десятин землі в Дніпровському й Мелітопольському повіті. У їхніх економіях випасалося 200–400 тис. овець, розводили племінних коней [1] - усе це становило основу великого підприємницького господарства.
Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн (1863–1920) заснував у 1883 заповідник «Асканія-Нова». У напівпустому степу виростив сад, організував зоопарк, акліматизував десятки видів диких тварин і птахів, звезених з усіх континентів планети.
1914 року імператор Микола II надав родині Фальц-Фейн спадкове дворянство за наукові заслуги.
Після жовтневого перевороту 1917 родина Фальц-Фейн емігрувала до Німеччини.
1921 року «Асканію-Нову» проголошено державним заповідником.
Едуард Олександрович Фальц-Фейн
Барон Едуард Олександрович Фальц-Фейн мешкав у князівстві Ліхтенштейн. Багато уваги приділяв меценатству, зокрема поверненню культурних цінностей у країни, звідки вони колись були вивезені. Його діяльність торкнулася й України: на кошти Едуарда фон Фальц-Фейна побудована церква в Гаврилівці, колишньому маєтку батьків; виділив кошти на реставрацію садиби Фальц-Фейн в «Асканії-Новій» та став одним із засновників Фонду «Асканія-Нова»; передав НАН України бібліотеку Сержа Лифаря. Нагороджений українськими орденами князя Ярослава Мудрого IV та V ст., орденами «За заслуги» I та II ст., Почесною відзнакою Президента України.
Примітки
- Федоренко А. А. Летели, как птицы, горячие кони // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 12, с. 29-55
Посилання
- Маєтки родини Фальц-Фейн на Херсонщині
- Склеп Фальц-Фейнів. Село Новочорномор'я, Голопристанський район Херсонської області.
Джерела
- Ганкевич В. Ю., А. А. Задерейчук Фальц-Фейни // Енциклопедія історії України. Т. 10 (Т-Я): Наукова думка, 2013. — С. 265 (ISBN 978-966-00-1359-9).
- Блюмский В. Т. Хозяйка Таврийских степей // Мелітопольський краєзнавчий журнал, № 18, 2022, с. 16-20.