Федеральний канцлер Німеччини

Федеральний канцлер Федеративної Республіки Німеччини (нім. Bundeskanzler der Bundesrepublik Deutschland) — політичний лідер Німеччини та глава федерального уряду. Ця посадова особа несе відповідальність за вибір усіх інших членів уряду й веде засідання уряду.

Федеральний канцлер Німеччини
нім. Bundeskanzler der Bundesrepublik Deutschland
Герб уряду Німеччини
Штандарт Канцлера
Посаду обіймає
Олаф Шольц
від 8 грудня 2021
Стиль Містер Канцлер (неформально)
Його Екселенція (дипломатично)
Статус Голова уряду
Член Відомство Федерального канцлера
Європейська рада
Номінує Бундестаг
Призначає Федеральний президент Німеччини
Термін каденції 4 роки, з можливістю перебрання
Створення 24 травня 1949
Перший на посаді Конрад Аденауер
Заступник Віцеканцлер
Платня €351 552[1]
Вебсайт bundeskanzler.de

Федеральний канцлер обирається бундестагом (парламентом Німеччини) строком на 4 роки.

Федеральний канцлер головує в кабінеті міністрів. Тільки він має право формувати уряд: він відбирає міністрів і висуває обов'язкову для федерального президента пропозицію про їхнє призначення або звільнення. Канцлер вирішує, скільки міністрів буде в кабінеті, і визначає сферу їхньої діяльності.

З 8 грудня 2021 року посаду канцлера обіймає Олаф Шольц (СДПН)[2].

Історія посади

Поняття «канцлер» з'явилося в Середні віки: при дворах феодалів канцлером називали главу цеху переписувачів, що володів авторитетом, порівнянним із авторитетом переписувачів в Стародавньому Єгипті. В історії конституційного розвитку Німеччини поняття «федеральний канцлер» вперше з'явилося для позначення глави уряду Північнонімецького союзу 1867 року. У Німецькій імперії і Веймарській республіці — «рейхсканцлер». Упродовж короткого часу (1918—1919) глава уряду іменувався «головою Ради уповноважених» або «міністром-президентом». У НДР (1949—1990) — Головою Ради міністрів. Рейхсканцлер в Німецької імперії призначався і знімався з посади імператором і перебував у його безпосередньому підпорядкуванні. Крім того, він не мав можливості прямо впливати на законодавчий процес. Після 1918 року канцлер був підзвітний парламенту, але призначався й звільнявся рейхспрезидентом. Також канцлер повинен був піти у відставку в тому випадку, якщо рейхстаг заявить про свою недовіру до нього. Таким чином у Веймарській республіці канцлер залежав як від президента, так і від парламенту. Стаття 56 Веймарської конституції містить таке положення: «Рейхсканцлер визначає основні напрямки політики і несе відповідальність за них перед рейхстагом. У межах цих напрямків рейхсміністра самостійно здійснюють керівництво ввіреній йому галузі та несуть відповідальність перед Рейхстагом». Ця стаття практично дослівно повторює перші пропозиції ст.65 Основного закону Німеччини. Згодом це положення розкритикували через те, що в ньому міститься невідповідність: рейхсканцлер призначався президентом, але був відповідальний перед рейхстагом. Таке співвідношення повноважень (сильний рейхспрезидент, недієздатний парламент і слабкий канцлер) 1933 року дозволило прийти до влади націонал-соціалістам на чолі з Адольфом Гітлером. Парламентський рада (1948—1949) ухвалила рішення обмежити повноваження федерального президента, водночас надавши додаткової політичної ваги посаді федерального канцлера. Подальше зміцнення так званої «канцлерської демократії» було пов'язане з новим положенням про вибори канцлера, введенням механізму конструктивного вотуму недовіри (уряду з боку парламенту) і звичайного вотуму недовіри (парламенту з боку уряду) разом зі збереженням за федеральним канцлером права визначати основні напрямки політики, яких в обов'язковому порядку повинні дотримуватися члени кабінету міністрів. У зв'язку з цим канцлер на сьогодні є найбільш впливовою фігурою у політичній системі Німеччини.

Федеральні канцлери
Німецька Імперія (1871—1918)
Рейхсканцлер
№. Ім'я (дати життя) з до
1 Отто фон Бісмарк (1815—1898) 1871 1890
2 Лео фон Капріві (1831—1899) 20 березня 1890 28 жовтня 1894
Третій Райх (1933—1945)
Рейхсканцлер
№. Ім'я (дати життя) з до
1 Адольф Гітлер (1889-1945) 1933 1945
Федеративна Республіка Німеччина (з 1949)
Федеральний канцлер (бундес-канцлер або міністр-президент) ФРН
Nr. Ім'я (дати життя) з до партія
1 Конрад Аденауер (1876–1967) 15 вересня 1949 16 жовтня 1963 ХДС
2 Людвіг Ергард (1897–1977) 16 жовтня 1963 1 грудня 1966 ХДС
3 Курт Георг Кісінгер (1904–1988) 1 грудня 1966 21 жовтня 1969 ХДС
4 Віллі Брандт (1913–1992) 21 жовтня 1969 7 травня 1974 СДП
5 Гельмут Шмідт (1918-2015) 16 травня 1974 1 жовтня 1982 СДП
6 Гельмут Коль (1930–2017) 1 жовтня 1982 27 жовтня 1998 ХДС
7 Герхард Шредер (*1944) 27 жовтня 1998 22 листопада 2005 СДП
8 Ангела Меркель (*1954) 22 листопада 2005 8 грудня 2021 ХДС
9 Олаф Шольц (*1958) 8 грудня 2021 СДП

Права і повноваження

Федеральний канцлер головує в кабінеті міністрів. Тільки він має право формувати уряд: він відбирає міністрів і висуває обов'язкову, для федерального президента, пропозицію про їхнє призначення або звільнення. Канцлер вирішує, скільки міністрів буде в кабінеті, і визначає сферу їхньої діяльності.

Див. також

Примітки
  1. Wie hoch ist das Gehalt von Angela Merkel?. app.handelsblatt.com (німецькою). 21 липня 2019. Процитовано 10 грудня 2021.
  2. Бундестаг обрав Шольца канцлером Німеччини. Укрінформ (українською). 8 грудня 2021. Процитовано 10 грудня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.