Федоров Володимир Анатолійович

Федоров Володимир Анатолійович (рос. Фёдоров Владимир Анатольевич; 19 лютого 1939(19390219), Москва, СРСР[3] — 18 травня 2021) — російський актор, продюсер, поет. Фізик-ядерник за освітою.

Федоров Володимир Анатолійович
рос. Владимир Анатольевич Фёдоров
Ім'я при народженні Фёдоров Владимир Анатольевич
Народився 19 лютого 1939(1939-02-19) (82 роки)
Москва, СРСР
Помер 18 травня 2021(2021-05-18) (82 роки)
Москва, Росія
Поховання Хованський цвинтар
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність кіноактор, фізик, актор театру, актор, телеведучий, поет, прозаїк
Alma mater Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ» (1964)
Вчителі Курчатов Ігор Васильович
Заклад Q4193226?
Дружина Віра[1]
Провідні ролі Чорномор («Руслан і Людмила»), злодій-карлик («12 стільців»)
IMDb nm0299525
Нагороди та премії
(…) Так вже сталося, що я родився карликом[а] у звичайній атеїстичній сім'ї, де панувала любов. Крім любові я не отримав ніякого релігійного виховання
Оригінальний текст (рос.)
(…) Так уж получилось, что я родился карликом в обычной атеистической семье, где царила любовь. Кроме любви я не получил никакого религиозного воспитания[2]

Володимир Федоров, «Правила життя»

Біографія

Федоров Володимир Анатолійович народився 19 лютого 1939 року у місті Москва. У нього двоє молодших братів[4]. Він із дитинства любив математику[2].

1964 року закінчив Московський інженерно-фізичний інститут, а працювати пішов до НДІ «Курчатовський інститут»[5]. Володимир Федоров був студентом Ігора Курчатова. Він є автором більше 50 наукових праць та винаходів[5].

В 1986 році у нього під час обшуку квартири знайшли відеокасети з фільмами «Одного разу в Америці» та «Жінка французького лейтенанта», які визнали порнографічними і проти нього розпочали карну справу[4]. Завдяки свідченням Микити Михалкова справу було закрито[4].

Був одружений чотири рази[1]. Любить сучасний джаз[6].

Акторська кар'єра

1967 року знявся в епізоді фільму «Женя, Женечка і „Катюша“»[5].

Дебютна роль Чорномора у фільмі «Руслан і Людмила» Олександра Птушка[1]. На цю роль також пробувався Ролан Биков, але він не був карликом[7]. Там Володимир познайомився із акторкою Марією Капніст, яка грала у фільмі роль відьми Наїни[1].

З інших відомих ролей: «Кін-дза-дза!» (інопланетянин у жовтих штанах), «12 стільців» (злодій-карлик), «Крізь терни до зірок» (Туранчокс) та інші[3].

З 1991 року став грати у театрі за сприяння Валентини Тализіної[6]. Спершу це був театр ім. Є. Вахтангова[6]. З 1992 року став актором театру «Біля Микитських воріт»[8]. Серед його театральних робіт: аптекар у «Ромео і Джульєтта», Гарстер — «Невидимка», Добсон — «Два Набокови» та інші[8]. З 2004 року також грав у Московському Художньому театрі імені А. П. Чехова[6].

1992 року став продюсером фільму «Казино»[5]

Фільмографія
  1. 1972 — «Руслан і Людмила» — Чорномор
  2. 1973 — «Багато галасу з нічого» — карлик[б]
  3. 1975 — «Горя боятися — щастя не бачити» — слуга
  4. 1976 — «Легенда про Тіля» — блазень
  5. 1976 — «12 стільців» — злодій-карлик
  6. 1977 — «Кільця Альманзора» — пірат
  7. 1977 — «Ніс» — карлик[б]
  8. 1979 — «Дике полювання короля Стаха» — Базиль
  9. 1980 — «Крізь терни до зірок» — Туранчокс
  10. 1980 — «На початку славних справ» — карлик
  11. 1980 — «Юність Петра» — блазень
  12. 1981 — «Лісова пісня. Мавка» — Злидень
  13. 1981 — «Не ставте Лісовику пастки…»[5]
  14. 1982 — «Дім, який збудував Свіфт» — людина з рушницею
  15. 1983 — «Комічний коханець, або Любовні витівки сера Джона Фальстафа» — Жан-Клод
  16. 1983 — «Вечори на хуторі біля Диканьки» — карлик
  17. 1985 — «Чорна стріла» — карлик
  18. 1985 — «Після дощика в четвер» — перевертень
  19. 1986 — «Кін-дза-дза!» — інопланетянин у жовтих штанях
  20. 1986 — «Подорожі пана Ляпки» — міністр інформації
  21. 1986 — «Михайло Ломоносов» — карлик
  22. 1986 — «Прорив»[5]
  23. 1987 — «Кінець вічності» — карлик
  24. 1988 — «Нові пригоди янкі при дворі короля Артура» — карлик
  25. 1988 — «Раз, два — горе не біда!» — Сулейманчик
  26. 1988 — «Біла кістка» — художник
  27. 1988 — «Собаче серце» — істота
  28. 1989 — «Сувенір для прокурора» — карлик[б]
  29. 1989 — «Ваня, ти як тут?»
  30. 1989 — «Але не зрозуміли сказаних їм слів»
  31. 1991 — «Дім під зоряним небом»
  32. 1991 — «Сім днів з російською красунею» — бізнесмен
  33. 1992 — «Божевільний рейс» — буркотливий дідусь
  34. 1993 — «Заложники „Дьявола“» — Синчук
  35. 1994 — «Простодушний» — ув'язнений
  36. 1994 — «Хагі-Траггер» — кіллер
  37. 1997 — «Все те, про що ми так довго мріяли» — карлик у німецькій в'язниці
  38. 1999 — «Два Набокових» — Фредерік Добсон
  39. 1999 — «Китайскій сервизъ»[5]
  40. 2002 — «Дім дурнів» — Карлуша
  41. 2002 — «Злочин і кара» — карлик[5]
  42. 2008 — 2-Асса-2
  43. 2008 — «Спадок» — власник картинної галереї
  44. 2008 — «Петрівка, 38. Команда Петровського» — Деєв
  45. 2008 — «Плюс один»
  46. 2009 — «Анна Кареніна»
  47. 2011 — «Жила-була одна баба» — юродивий
  48. 2013 — «Бомбіла. Продовження» — копач могил Велетень

Примітки
а. ^ Зріст Володимира Федорова становить 130 см[2]
б. ^ Не вказаний у титрах[5]

Виноски
  1. Алексей Генералов. Фёдоров Владимир Анатольевич (рос.). rusactors.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
  2. Анна Львова. Правила жизни. Владимир Федоров. Актер, ученый, 77 лет, Москва (рос.). esquire.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
  3. Владимир Федоров (рос.). www.vokrug.tv. Процитовано 11 квітня 2016.
  4. Владимир Федоров (рос.). kinoafisha.ua. Процитовано 11 квітня 2016.
  5. Владимир Федоров (рос.). www.kinopoisk.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
  6. Володя Черномор (рос.). www.proza.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
  7. Марина Характерова. ВЛАДИМИР ФЕДОРОВ, актер: ЛЕГКО ЛИ БЫТЬ МАЛЕНЬКИМ? (рос.). www.timetolive.ru. Процитовано 11 квітня 2016.
  8. Фёдоров Владимир Анатольевич (рос.). m.kino-teatr.ru. Процитовано 11 квітня 2016.

Посилання
Зовнішні відеофайли
«Человек в кадре». Владимир Федоров
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.