Крізь терни до зірок (фільм)

• 1982 — Державна премія СРСР. Ця премія була присуджена за створення фільму «Крізь терни до зірок» та мультфільму «Таємниця третьої планети» наступним особам: Р. М. Вікторову (режисер), А. Г. Рибіну (оператор), К. І. Загорському (художник), Р. А. Качанову (режисер анімації), Н. В. Орловій (художник анімації), Киру Буличову (автор сценарію)[2].

Усі розбіжності між сценарієм[3] і фільмом обумовлені передусім урізуванням бюджету та вимогами цензури Держкіно[4].

У фільмі відсутні (чи мають відмінності) епізоди

• політ Сергія і Нійї з орбіти до будинку Лебедєвих на флаєрі;
• приліт на флаєрі до Лебедєвих бригади фахівців на чолі з Надією та з апаратурою для біоконтролю;
• домашній робот Гриша у фільмі перейменований в робота Глашу;
• нічна сцена у будинку Лебедєвих;
• перед від'їздом до Надії в інститут Нійя ламає стабілізатор флаєра;
• на пляжі Селена здивована відсутністю у Нійї пупка;
• у сценарії: агресію щодо Селени зупиняє наказ Надії через центр управління, Надія не згодна з Сергієм і вважає свої дії вірними;
• у фільмі: наказ Надії звучить секундою після того, як Нійя сама відпускає Селену, Надія розкаюється у своїх діях;
• сцена другого скликання Комісії з контактів;
• сцена в пологовому будинку;
• в Чичен-Іцу (у фільмі плато «Південний хрест») після іспитів приїжджає і Степан; Нійя перелякана інсценуванням місцевої трупи біля жертовної криниці; Степан дарує Нійї половинку бранзуліта на пам'ять; після телерепортажу з посланцями з Десси Нійя втікає з Мексики, Степан у пошуках Нійї спізнюється на свій корабель;
• земна біостанція на планеті Океан, напад карруш, Нійя рятує Степана;
• відсутній у сценарії: епізод з ручкою Колотуна («Віктор, це не моя ручка?»)
• сцени діалогу Лія із землянами про Туранчоксе, печери з хижаками і дослідження дессіанської водойми змінені;
• сцена «Помилки землян»;
• відсутній у сценарії: епізод наради землян перед асенізацією;
• епізод слідування Бармалея за Нійєю;
• Нійя після загибелі Надії викрадає планетарний катер землян, і переборовши наказ «пульта управління», що лунає в її мозку, відводить катер від «Айстри» та розбиває його.

У 2001 році сином режисера Миколою Вікторовим була випущена перероблена версія фільму[5]. Проведене цифрове оброблення зображення, відновлення кольору, перероблені деякі спецефекти, записана повністю нова звукова доріжка у форматі Dolby Digital. Тривалість фільму приведена у відповідність із стандартами сучасного кінопрокату, в результаті він скорочений на 20 хвилин. За твердженнями авторів, у переробленій версії скорочені розтягнуті епізоди, що знижували динаміку фільму, та вилучені епізоди, що несли в собі радянське ідеологічне забарвлення. У новій версії фільму додані, зокрема, кадри ширяючих у хмарах над космопортом зорельотів (посадковий майданчик у точності копіює «чарку» аеропорту Шереметьєво-1)[6], кадри корабля з Десси «Гайя», що висить у космічному просторі[7].

Кир Буличов писав: «Коли фільм знімався, у Річарда виникла думка, замість слово „кінець“ написати „Усі кадри мертвої планети Десса зняті на Землі сьогодні“. Шкода, що в Держкіно злякалися, і картина завершується як прийнято»[8]. Тільки в новій версії фільму у фінальних титрах ми можемо побачити фразу: «Усі кадри гинучої планети Десса зняті на планеті Земля».

Скороченню піддавався практично увесь фільм, особливо «постраждала» перша серія. Помітно скорочені наступні сцени:

«Нійя — штучна людина» (1 серія)

• Нарада комісії з контактів на карантинній навколоземній станції, на якому визначалася подальша доля Нійї (00:06:30).
• Згадки Петра Петровича про земний адепт клонування Загорським (00:07:58; 00:20:57)
• У будинку Лебедєвих під час трансляції по телебаченню комісії з контактів Нійя чхає (00:08:04)
• Епізод з бранзулітом, який Сергій привіз Степану з планети Сенік (00:13:53).
• Розмова Марії Павлівни з роботом Глашею про Нійю (00:21:01).
• Сцена встановлення контакту з Нійєю в кабінеті Сергія (00:21:20)
• Швидкі перекиди Нійї по траві і невдоволення Глаші безладом у будинку: «Якби я бачила, я б цього неподобства не допустила!» (00:22:54; 00:24:12)
• Епізод на пляжі про моральні норми землян і вид голої Нійї (00:36:45)
• Частина розмови між Сергієм і Надією про «центр слухняності» (00:37:34)
• Діалог Степана і екзобіолога Климова про значення роботи екіпажа «Айстри» (00:59:25)

«Ангели космосу» (2 серія)

• Візит Бармалея і Степана в лабораторію до Нійї після того, як вона опритомнює (00:02:10)
• Доповідь Іванової і Климова про дослідження Десси Дреєру з відеорядом загальних планів порожніх коридорів «Айстри» (00:22:54)
• Фінальна частина наради землян перед проведенням першої фази очищення (тунельна абсорбція) (00:30:05)

Також автори нової версії місцями перемонтували порядок епізодів згідно з літературним і режисерським сценарієм.

• На роль Нійї була запрошена не акторка, а манекенниця Олена Метьолкіна[9].
• Спочатку замислювалося знімати чужопланетянку абсолютно лисою, але через критику чиновників з Держкіно довелося робити короткі білі перуки для всіх клонів[10].
• Манекенів, що «зіграли» роль загиблих на Гайї клонів, виготовляли з гіпсового зліпка Метьолкіної, заливаючи його рідким пінопластом[11].
• Дослідження зруйнованого інопланетного корабля знімали в декораціях, встановлених на дні басейну готелю «Ялта»[12].
• Деякі космічні сцени знімалися під водою, з використанням «гідроневагомості» для імітації справжньої[13].
• У фільмі мав бути показаний флаєр — апарат, який спускає Нійю і Сергія Лебедєва з орбіти прямо до його будинку на посадковий майданчик. Але на цей транспортний засіб не вистачило бюджету, довелося показати, як на майданчик сходять Сергій і Нійя, а звідки — неясно. Також, у сцені, коли Степан Лебедєв просить у Надії дозвіл «покататися», він йде за кущі, де видно звичайний автомобіль.
• Робота Бармалея передбачалося зробити з металу. Але першу конструкцію реквізитор зварив із залізних відер, проігнорувавши режисерські ескізи, і Вікторов її відкинув. На іншу не залишилося ні часу, ні засобів, і робота зробили надувним[14].
• У епізоді, де Нійя роздягається на пляжі, спочатку було задумано показати, що у героїні відсутній пупок. Партійне начальство визнало таку сцену неприпустимої в радянському кіномистецтві. Довелося заради збереження сцени вигадувати діалог про «моральні норми землян»[15].
• Плато «Південний хрест» знімали недалеко від Бахчисараю в печерному місті Чуфут-Кале[16].
• В ролі одного з археологів на плато «Південний хрест» знімався син режисера Микола Вікторов, що згодом став режисером нової версії фільму[17].
• На інформаційному табло космопорту можна помітити назву зорельота «Зоря» і пункт його призначення — Альфа Кассіопеї. Цей зореліт, очевидно, названий на честь зорельота «Зоря» з іншого фільму Річарда Вікторова: «Москва — Кассіопея»[18].
• Види гинучої планети Десса знімалися в Таджикистані, в околицях покинутого нафтопереробного заводу біля міста Ісфара. До цього там планувалися зйомки фільму Андрія Тарковського «Сталкер», але не було знайдено місця для розміщення знімальної групи, і зйомки були перенесені в Естонію[19]. Незвичний вид ландшафтів був отриманий за рахунок використання технічної спектрозональної кіноплівки «СН-6М», один з емульсійних шарів якої має світлочутливість до інфрачервоного випромінювання[20].
• Всюдихід, на якому земляни досліджують Дессу, виготовили на Ялтинській кіностудії з армійського гусеничного бронетранспортера і деталей літака. Там же знімали й біомасу, що складається з протипожежної піни і борошна, а плаваючі в цій суміші аквалангісти створювали візуальний ефект живої, мінливої маси[21].
• Наприкінці фільму нової версії помилково вказаний актор Володимир Носик, що зіграв Лія. Насправді цю роль зіграв його брат, Валерій Носик[22].
• Актор Улдіс Лієлдидж був відомий в радянському кінематографі ролями офіцерів нацистської Німеччини. Проте режисер Річард Вікторов саме цьому типовому латишеві віддав роль радянського космонавта Сергія Лебедєва[23].
• Згадка бабусею Степана Марією Павлівною Плутона, де «знайшли якихось Мандрівників» — явне відсилання до «полуденного» циклу романів Стругацьких. Мандрівники є присутніми також і в деяких творах самого Кира Буличова (наприклад, в романі «Гай-до»).
• 8 жовтня 2015 року в Лондонському музеї науки у рамках російської виставки «Cosmonauts. Birth of the Space Age» відбулася прем'єра повністю відновленої оригінальної версії фільму «Крізь терни до зірок»[24].
• 28 січня 2016 року відбувся прем'єрний показ у Росії та зустріч з творцями відреставрованого фільму у відомому московському кінотеатрі «Ілюзіон»[25].

• Самир Джабер. Секреты кинофантастики // «Техника – молодежи» : журнал. — 1984. — № 5. — С. 26—28. — ISSN 0320-331X.

• Г. И. Зеленин. Из опыта работы над подводными кадрами кинофильмов // «Техника кино и телевидения» : журнал. — 1982. — № 10. — С. 35—42. — ISSN 0040-2249.

• Офіційний сайт
• Через терни до зірок на сайті IMDb (англ.) (станом на 19.10.2017)