Федотова Глікерія Миколаївна

Федотова Глікерія Миколаївна
Народилася 10 (22) травня 1846
Орел, Російська імперія[1]
Померла 27 лютого 1925(1925-02-27)[1][2] (78 років)
Москва, РСФРР, СРСР[1]
Поховання Ваганьковське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність акторка
Alma mater Московська державна академія хореографії (1862)
Вчителі Щепкін Михайло Семенович
Відомі учні Aleksandra Yablochkinad
Заклад Малий театр
У шлюбі з Alexander Filippovich Fedotovd
Діти Aleksandr Aleksandrovich Fedotovd
Нагороди

Герой Праці (1924)

Заслужений артист Імператорських театрівd

Гликерія Миколаївна Федотова (1846—1925) — російська актриса, заслужена артистка Імператорських театрів, народна артистка Республіки (1924)[3]. Герой Праці (1924).

Біографія
Гликерія Федотова, 1868 рік

Гликерія Федотова (в дівоцтві Позднякова) народилася 10 (22) травня 1846 року в Орлі. Рано залишилася сиротою на вихованні діда та далекої родички Позднякової, яка її удочерила. У 1856 році була прийнята і в 1862 році закінчила Московське імператорське театральне училище, де три роки навчалася балету, а потім перейшла у драматичний клас В. В. Самаріна.

Перші невеликі ролі актриса виконала в Малому театрі ще в 1858 році, будучи ученицею Театральної школи. У 1862 році І. В. Самарін доручив їй роль Вірочки в драмі Петра Боборикіна «Дитина», яку він обрав для свого бенефісу. 10 травня 1862 року, на день свого 16-річчя, Гликерія Позднякова була зарахована до трупи Малого театру.

У квітні 1863 року вийшла заміж за 22-річного актора Малого театру А. Ф. Федотова і стала виступати під його прізвищем. Через рік народився син Олександр, в майбутньому — актор і режисер Малого театру[4].

На портреті роботи Валентина Сєрова

До кінця 1860-х років Гликерія Федотова зайняла положення провідної актриси театру в амплуа молодих героїнь, приділяючи велику увагу техніці сценічної гри. У 1870-ті роки її талант сягає розквіту. Їй гарно вдавалися трагічні, комедійні, мелодраматичні і романтичні ролі. Вона вважалася однією з найкращих актрис театру Островського, зігравши в його п'єсах 29 ролей, деякі з яких (Снігуронька, Василіса Мелентьєва тощо) в однойменних п'єсах були призначені їй самим драматургом. Першу роль у його п'єсах — Катерину в «Грозі» — Гликерія Федотова виконала ще в 1863 році і грала її протягом 35 років.

У 1880-ті роки актриса перейшла на вікові ролі бабусь, матерів, жінок, взявши для освоєння відповідні прийоми акторської техніки дворічну відпустку. В цей же час на запрошення Костянтина Станіславського вона починає викладати акторську майстерність у «Товаристві мистецтва й літератури».

У 1905 році через важку хворобу ніг Федотовій довелося залишити сцену, однак до смерті актриса вважалася почесним членом трупи. Останній раз Гликерія Федотова піднялася на сцену в 1912 році, в 50-річний ювілей своєї сценічної діяльності у Малому театрі: вона зіграла царицю Марту в п'єсі Олександра Островського «Дмитро Самозванець і Василь Шуйський».

За оцінкою Володимира Немировича-Данченка, Гликерія Федотова, виконуючи свою роль, стежила і за всією виставою, домагалася ансамблевого звучання п'єси, допомагала партнерам і по суті була спів-режисером.

Серед учнів — Олександра Олександрівна Яблочкіна.

Гликерія Федотова померла в Москві 27 лютого 1925 року. Похована на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 11), поруч з могилами сина Олександра, який помер у 1909 році[4], та інших артистів Малого театру — Миколи Музіля, Івана Рижова та Михайла Царьова.

Творчість

Ролі в театрі
Гликерія Федотова на поштовій марці СРСР, 1956 рік
Фото надгробка на могилі Гликерії Федотової та її сина Олександра Федотова на Ваганьковському кладовищі (ділянка № 11)
  • 1883 — «Медея» Віктора Буреніна та Олексія Суворіна — Медея
  • 1884 — «Без вини винуваті» О. М. Островського — Кручиніна
  • 1886 — «Марія Стюарт» Фрідріха Шиллера — Єлизавета
  • 1887 — «Антоній і Клеопатра» В. Шекспіра — Клеопатра
  • 1890 — «Макбет» В. Шекспіра — Леді Макбет
  • 1890 — «Віндзорські пустунки» В. Шекспіра — місіс Форд
  • 1891 — «Цимбелін» В. Шекспіра — Королева
  • 1891 — «Плоди освіти» Лева Толстого — Звездинцева
  • 1892 — «Коріолан» В. Шекспіра — Волумния
  • 1894 — «Вовки і вівці» О. М. Островського — Мурзавецкая
  • 1900 — «Справа» Олександра Сухово-Кобиліна — Атуева
  • 1912 — «Дмитро Самозванець і Василь Шуйський» О .М. Островського — цариця Марфа

Пам'ять
  • У 1956 році одна з вулиць Орла була названа на честь Федотової.
  • В пам'ять актриси в 1960 році вулиця в Москві, на якій жила Гликерія Миколаївна, стала називатися вулиця Федотової. У 1993 році вулиці повернули колишню назву Малий Николопєсковський провулок.

Примітки
  1. Федотова Гликерия Николаевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Proleksis enciklopedija — 2009.
  3. Федотова Гликерія Миколаївна Архівовано 21 квітня 2015 у Wayback Machine., maly.ru
  4. Олександр Олександрович Федотов на сайті Малого театру

Література
  • Гоян Г. Гликерия Федотова. — М. — Л., 1940. (рос.)
  • Емельянов В. Г. Улицы города Орла. История названий. — Тула: Приок. кн. изд-во, 1986. — С. 75. — 128 с. — 5000 экз. (рос.)
  • Зограф Н. Малый театр второй половины XIX века. — М., 1960. (рос.)
  • Немирович-Данченко В. И. Речь на 50-летнем юбилее Г. Н. Федотовой, 8 января 1912 г.; О Г. Н. Федотовой. Из воспоминаний (1939) // Рождение театра. — М., 1989. (рос.)
  • Словарь членов Общества любителей Российской словесности при Московском Университете. — М.: Печатня А. Снегиревой, 1911. — С. 340—341. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.