Немирович-Данченко Володимир Іванович

Рід Володимира Немировича-Данченка мав своє походження зі Стародубщини. Його далекий предок, Данько Немирович, ще за часів Речі Посполитої був посполитим селянином у селі Кам'янь сучасного Стародубського району[8]. Син Данька, Матвій, служив при поляках у «козацькій корогві», що входила до складу стародубської «замкової прислуги», та йменувався вже Немировичем-Данченком, тобто «сином Данька». За часів Визвольної війни Немировичі-Данченки воювали в козацькому війську за свободу України, за що були нагороджені Богданом Хмельницьким маєтками у рідному краї. Великих маєтків вони не нажили, але вірно служили українському гетьману. У XVIII ст. бунчуковий товариш Іван і полковий хорунжий Стародубського полка Федір Немировичі-Данченки володіли частиною села Чубковичі, в храмі якого знаходиться вельми шанована на Стародубщині ікона Чубківської Божої Матері. Володимир Немирович-Данченко народився на Кавказі, але все своє життя підкреслював, що його батько був українцем, а мати вірменкою. У створеному ним разом з Костянтином Станіславським Московському художньому театрі на сцені, на початку ХХ ст., впроваджувалися у життя ідеї європейського демократичного театру, які не знаходили тоді притулку на сценах інших театрів Росії. А першою постановкою МХТ стала драма іншого видатного мешканця Стародубщини, Олексія Толстого, «Цар Федір Іванович».

• Вулиці Києва. Довідник. — К. : Українська Енциклопедія, 1995.
• Ігор Роздобудько. Український рух на Стародубщині у 2-й половині 19-го ст. // Стародубщина. Нарис українського життя краю.