Ферапонтов Володимир Петрович (актор)
Володимир Петрович Ферапонтов (7 січня 1933, Q4289942?, Нижньоудинський район, Східносибірський край, РСФРР, СРСР — 19 квітня 2008, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру та кіно, актор озвучування. Заслужений артист Російської Федерації (1992)[1].
| Володимир Ферапонтов | ||
|---|---|---|
| Владимир Петрович Ферапонтов | ||
| Дата народження | 7 січня 1933 | |
| Місце народження | Q4289942?, Нижньоудинський район, Східносибірський край, РСФРР, СРСР | |
| Дата смерті | 19 квітня 2008 (75 років) | |
| Місце смерті | Москва, Росія | |
| Поховання | Введенське кладовище | |
| Громадянство |
 СРСР Росія | |
| Alma mater | Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1956) | |
| Професія | актор | |
| Кар'єра | 1956—2008 | |
| Нагороди |
| |
| IMDb | ID 0272191 | |
Біографія
Народився 7 січня 1933 року в селі Млин Нижньоудинського району Іркутської області. Пізніше сім'я переїхала до підмосковної Івантєєвки. Батько, Петро Михайлович, був військовослужбовцем, брав участь в радянсько-фінській та німецько-радянської війни. Після звільнення зі Збройних Сил був секретарем партійної організації Івантєєвської трикотажної фабрики. Мати, Ганна Дмитрівна, працювала ткалею на тій же фабриці. У них народилося троє синів, з яких Володя був найстаршим. Середній, В'ячеслав, що не закінчивши училище ім. М. Е. Баумана, працював в Академії наук СРСР. Молодший, Олександр, став науковцем, жив і працював в Зеленограді. За збігом обставин всі троє братів пішли з життя в 2008 році: 1 січня помер Олександр, 19 квітня — Володимир, а 17 травня — В'ячеслав.
У школі займався в театральному гуртку. Закінчивши школу, подав документи до Щепкинського училища, де йому запропонували пройти іспити відразу з другого туру, а потім він був прийнятий на курс Марії Йосипівни Кнебель.
У 1956 році закінчив училище і вступив до Московського музично-драматичний театр «Ромен», де пропрацював шість років.
З 1960 року почав зніматися в кіно. У 1962 році був прийнятий до Театру-студії кіноактора, зіграв у багатьох постановках цього театру.
Займався концертною діяльністю, їздив по країні з програмою «Ми з кіно». Був учасником популярної в 1980-і роки телепрограми «Веселі хлопці». У Театрі кіноактора пропрацював до 1993 року. Надалі працював актором дубляжу («Веселі мелодії», «Леді і Бродяга», «Бетмен», «Губка Боб Квадратні Штани» та багато інших)[2]. Знімався в серії реклам «Улюблений сад»[3].
Член Спілки кінематографістів СРСР (Москва)[4].
Помер в Москві 19 квітня 2008 року[2], похований на Введенському кладовищі, дільниця № 7.
Родина
Зі своєю майбутньою дружиною Володимир Ферапонтов познайомився, навчаючись на третьому курсі Щепкінского училища. У 1955 році вони одружилися і прожили разом 53 роки, до самої смерті актора. Його дружина Інна Борисівна закінчила Московську консерваторію, була музикантом оркестру ЦТСА, а потім викладала скрипку в музичній школі. У 1957 році в родині Ферапонтових народився син Борис (помер в 2018 році), що став викладачем іноземних мов.
Фільмографія
- 1957 — Комуніст — вартовий
- 1959 — Також люди — французький солдат
- 1960 — Мічман Панін — радист
- 1962 — Кубинська новела — охоронець банку
- 1964 — Рогатий бастіон — Миша, наречений Соньки
- 1965 — Лебедєв проти Лебедєва — кореспондент
- 1965 — Двадцять шість бакинських комісарів — Анатолій Богданов
- 1966 — Подорож («Папа, склади!») — приятель Сергія з гітарою
- 1966 — Казка про царя Салтана — корабельник
- 1966 — Я солдат, мама — черговий по кухні
- 1967 — Розбудіть Мухіна! — коментатор гладіаторських боїв
- 1968 — Кінець «Сатурна» — Грибков
- 1969 — Ад'ютант його високоповажності — поручик
- 1969 — Старий знайомий — фізик-бородань
- 1969 — Золото — Мирко, кондуктор
- 1970 — Опікун — телеведучий
- 1971 — 12 стільців — шахіст у картатому піджаку / гітарист у театрі
- 1972 — Мічений атом — міліціонер на посту ДАІ на станції Проня
- 1973 — Крапля в морі — Володя Синіцин, тато Віті
- 1975 — Не може бути! — мандолініста на весіллі
- 1975 — Без права на помилку — Сергій Іванович Бухтін, капітан міліції
- 1976 — 12 стільців — міліціонер
- 1976 — Безбатченківщина — Вишняков, голова колгоспу
- 1977 — Ходіння по муках — генерал Кутєпов
- 1979 — Небезпечні друзі — Петро Іванович, полковник, начальник колонії
- 1979 — Постріл у спину — Ванін
- 1981 — Кільце з Амстердама — Володимир Петрович Доценко, моряк
- 1983 — Тривожний виліт — Микола Самохвалов, прапорщик
- 1984 — Блискучий світ — Агассіц, директор цирку
- 1985 — Битва за Москву — Павлов
- 1985 — Загадка Кальмана
- 1986 — Борис Годунов — Хрущов, боярин
- 1986 — Секунда на подвиг — Самохін
- 1987 — Раз на раз не випадає — святий отець
- 1988 — Вірними залишимося — Ференц
- 1989 — Візит дами — начальник залізничної станції
- 1990 — Невідомі сторінки з життя розвідника — супутник Володимира
- 1990 — Футболіст — Миша, друг Олега Норова
- 1991 — «Фітіль» № 347: «Кримінальне танго» — Керосінін
- 1992 — На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі — мафіозі Кодряну
- 1992 — Устриці з Лозанни — начальник колонії
Озвучування
- 1971 — Чебурашка — міліціонер / поштар / виконання пісні крокодила Гены
- 1973 — Волошка
- 1974 — Шапокляк — виконання пісні «Голубой вагон» / контролер / директор фабрики / туристи-бракон'єри
- 1974 — Чарівник Смарагдового міста — Трусливий Лев (2-4 серії)
- 1974 — Федорино горе — товстий кіт / куриця / таракани / чайник / самовар / виконання пісні
- 1975 — Алдар-Косі
- 1979 — Дядечко Ау — виконання пісень
- 1980—1981 — Ну, постривай! («телевипуски») — Вовк
- 1984 — Мисливець до казок — солдат
- 1985 — Два квитки до Індії — шофер вантажівки
- 1987 — Пригоди пінгвіненяти Лоло — бракон'єр
- 1991 — Іван-Царевич і Сірий вовк — Цар Далмат
- 1993 — Блазень Балакірєв — Петро I
- 1993 — Ванюша і велетень — Богатир / Дракон
- 1994 — Фантазери з села Угори — голова Змея Горыныча
- 1994 — Весела карусель № 27. Хто перший? — дід
- 1995 — Три зв'язки соломи — епізодичні персонажі
Примітки
- Почётное звание присвоено Указом президента России № 604 от 10 июня 1992 года. Архів оригіналу за 1 листопада 2014. Процитовано 21 вересня 2014.
- Ферапонтов Владимир Петрович // проект Алексея Тремасова
- Ковальчук Иван. Антонио Бандерас и голос Крокодила Гены. Кто сыграл легендарного пирата из заставки «Губки Боба» // Палач : сетевое издание. — 2020. — 3.
- Справочник Союза кинематографистов СССР. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Всесоюзное бюро пропаганды киноискусства, 1986. — С. 196. — 6000 прим.
- В гостях у пони. Авторы (рос.). Snowball Studios. Архів оригіналу за 9 квітня 2008. Процитовано 20 жовтня 2020.
Посилання
- Володимир Ферапонтов // film.ru
- Смелова Ирина. Крокодила Гену едва не погубила жадность Василия Ливанова // Собеседник : газета. — 2012. — 10.
- Володимир Ферапонтов; Муслім Магомаєв; Світлана Степченко і Олена Троян // Державна радіомовна компанія «Маяк»